Антибіотики при гаймориті і синуситі

Особливості хвороби

Перш ніж визначитись, які антибіотики приймати при гаймориті у дорослих і дітей, потрібно розібратися з тим, що саме це за хвороба, чим вона спровокована і які має ознаки. При гаймориті хвороботворні мікроорганізми проникають в так звані гайморові пазухи, розташовані по обидва боки носа.

Гайморові пазухи пов’язані з носовою порожниною, саме тому при проникненні хвороботворних мікроорганізмів відбувається захисна реакція і виділяється слиз. Організм починає реагувати на проникнення бактерій, що викликає підвищення температури, закупорювання проток і погіршення дихання. При протіканні сильної інфекції відбувається нагноєння в гайморових пазухах.

Найчастіше подібна ситуація спостерігається в холодну пору року, коли у багатьоїх ослаблений імунітет і активізуються простудні хвороби. Гайморит може бути ускладненням після раніше перенесених вірусних і респіраторних хвороб.

Лікувати гайморит потрібно комплексно і приступати до проведення терапії потрібно лише після уточнення діагнозу, який ставиться на підставі обстеження хворого. Крім цього, щоб абсолютно точно визначити наявність патологічного процесу, додатково проводяться томографія, ультразвукове дослідження та рентгенографія.

Правильна і своєчасна терапія допоможе швидко усунути наявну проблему і вважається найкращою профілактикою виникнення ускладнень і розповсюдження інфекції на поруч розташовані органи.

В основі традиційних методик усунення запалення лежить медикаментозна терапія, що включає в себе:

• антибіотики;
• муколітики;
• протизапальні препарати;
• протинабрякові;
• противірусні.

Крім цього, призначаються симптоматичне лікування і загальнозміцнююча терапія. Також для досягнення ефекту показані промивання носової порожнини, проведення фізіотерапевтичних процедур, а при наявності певних показань – виконується пункція носової пазухи.

Антибіотик при гаймориті дорослим можна приймати тільки після консультації лікаря і при уточненні діагнозу. Курс прийому антибактеріального засобу, його дозування та кратність призначається тільки лікарем.

При виникненні перших симптомів поліпшення самопочуття категорично заборонено припиняти прийом ліків, так як можливе виникнення рецидиву хвороби. Антибактеріальні засоби досить ефективні проти гаймориту, так як вони сприяють відходженню гнійного вмісту носової порожнини, що досягається шляхом прийому протинабрякових, муколітичних і судинозвужувальних засобів. А також проводиться промивання носової порожнини антисептичними препаратами.

Для лікування грибкової інфекції та запобігання виникнення дисбактеріозу додатково застосовують пробіотики.

Антибіотики – це хімічні речовини, які цілеспрямовано впливають на певні види мікроорганізмів. Однак відомо, що дія антибактеріальних препаратів не може бути спрямована лише на збудників інфекції, їх токсичність чинить вплив на весь організм в цілому і на корисні бактерії, що живуть в кишечнику і відповідають за імунітет.

Щоб користь значно перевищувала шкоду, антибіотики при гаймориті і синуситі потрібно приймати виключно за рекомендацією лікаря і суворо дотримуючись дозування.

Лікування гаймориту антибіотиками має свої правила та особливості застосування:

1. Не можна починати прийом антибіотиків без підтвердження бактеріальної природи інфекції. Є певні ознаки бактеріальної інфекції: тривалий час тримається температура, виділяється гній, в крові підвищується рівень лейкоцитів, стан хворого не поліпшується більше 3-4 днів. Вірусна інфекція, застуда не лікується антибіотиками. Навпаки, прийом антибактеріальних препаратів при вірусній інфекції послаблює імунітет.
2. Призначати антибіотик повинен тільки лікар. Ефективність лікування багато в чому залежить від правильного вибору того чи іншого препарату. Часто антибіотик призначається після ретельного обстеження тесту на збудника захворювання. Для більш ефективного результату можуть призначатися антибіотики широкого спектру дії.
3. Курс антибіотиків потрібно пропити до кінця. Зазвичай курс складати 3-7 днів. Не можна переривати прийом препарату при появі перших ознак поліпшення. Бактеріальна інфекція супроводжується частими рецидивами. Якщо бактерії знищені не до кінця, вони через деякий час не тільки почнуть розмножуватися, викликаючи ту ж інфекцію, але і матимуть імунітет до антибіотика.
4. При прийомі антибіотиків потрібно стежити за роботою кишечника. Якщо виявляються ознаки дисбактеріозу, курс антибіотиків супроводжується прийомом пробіотиків.

Опис недуги

Синуситом називають патологічний процес, при якому запалюється слизова оболонка навколоносових (придаткових пазух. Останні виконують ряд найважливіших функцій – зігрівають повітря, що вдихається через ніс, беруть участь у вимові звуків, зменшують масу черепних кісток).

Верхньощелепна (гайморова), фронтальна (лобова) і решітчаста – три парні пазухи. Клиноподібна, розташована в тілі основної кістки черепа, є непарною. Залежно від локалізації запального процесу розрізняють наступні форми недуги: фронтит, гайморит, сфеноїдит, етмоїдит.

Спровокувати розвиток синуситу можуть як патогенні мікроорганізми (бактерії, грибки, віруси), так і алергени. Найчастіше недуга розвивається на тлі вірусної інфекції, до якої при неправильному лікуванні приєднується і бактеріальна.

При порушені відтоку слизового секрету з пазух створюються умови для розмноження хвороботворних мікроорганізмів. Впоратися з їх активністю допоможуть антибіотики. При синуситі у дорослих і у дітей важливо своєчасно почати лікування.

Симптоми

Інтенсивність прояву симптомів синуситу залежить від того, в якій формі протікає запалення. Для гострого запального процесу характерний давлячий біль у ділянці пазух. Неприємні відчуття зосереджуються в області чола або перенісся, під очима або по обидві сторони носа, верхньої щелепи або зубів. Прояв синдрому зазвичай посилюється при нахилі голови.

Ще одна характерна ознака – виділення з носа. Якщо вони мають жовто-зелений відтінок, то говорять про розвиток бактеріальної інфекції. В цьому випадку потрібно приймати антибіотики.

При синуситі і гаймориті у дорослих значно погіршуються нюх і дихання через ніс, з’являються сильні головні болі. Спостерігаються ознаки інтоксикації організму – піднімається температура, з’являється слабість і нездужання, знижується працездатність. Виявивши такі симптоми, слід відразу звернутися до фахівця.

Препарати-антибіотики практично завжди застосовуються для лікування запального процесу в придаткових пазухах. Їх призначають зазвичай в гостру фазу перебігу патології, коли у пацієнта підвищується температура тіла і з носа виділяється гнійний секрет.

Такий стан може швидко перейти в хронічну стадію, яка практично не піддається медикаментозному впливу і загострюється при кожній застуді. Щоб уникнути цього, важливо почати антибактеріальну терапію.

Лікування синуситу направлене на повне знищення збудника патології, купірування симптомів та запобігання розвитку ускладнень. Крім антибіотиків, до складу терапії повинні входити препарати з знеболюючим і жарознижуючим ефектом, судинозвужувальні краплі (спреї) для носа.

Симптоми та лікування гострого запалення гайморових пазух багато в чому залежать від особливостей перебігу патології і наявності супутніх хвороб. Серед основних симптомів хвороби треба виділити такі як:

• головний біль;
• гнійні виділення з носа;
• закладеність носа;
• погіршення нюху;
• відчуття здавлювання в області гайморових пазух.

Крім цього, хворий відчуває постійну сильну слабкість і нездужання, особливо це проявляється при прогресуванні хвороби.

Чи можна застосовувати антибіотики?

Тільки лікар може призначати «правильні» антибіотики для лікування синуситу у дорослих. Попередньо слід провести лабораторне дослідження для визначення типу збудника запального процесу. Після діагностики підбираються оптимальні засоби для придушення життєдіяльності мікробів.

Тривалість лікування буде залежати від форми патології. При гострому перебігу синуситу лікування повинно тривати не менше 10 днів. Хронічна форма вимагає більш тривалого медикаментозного впливу.

Для боротьби з різними видами синуситів застосовуються кілька видів антибіотиків:

• Пеніциліни – антибактеріальні засоби цієї категорії мають вибіркову терапевтичну активність і не впливають на весь організм в цілому.
• Макроліди – вважаються найбільш безпечними з усіх антибактеріальних засобів і володіють широким спектром дії.
• Цефалоспорини – за механізмом та спектром дії схожі з пеніцилінами. При синуситі використовуються препарати першого і другого покоління.
• Тетрацикліни – мають схожість з макролідами, але часто викликають побічні явища і мають ряд протипоказань.
• Аміноглікозиди – володіють широким спектром терапевтичної дії і ефективністю, але при цьому мають високу токсичність.

Призначають антибіотики при синуситі у дорослих в залежності від стадії і форми недуги. Макроліди та цефалоспорини допоможуть впоратися з легкою формою запального процесу. Якщо ж недуга протікає з ускладненнями і загрожує перейти в хронічну форму, лікарі рекомендують приймати захищені пеніциліни. У деяких випадках припустимий прийом місцевих антибактеріальних препаратів.

Побічні дії і протипоказання

Слід з особливою обережністю приймати антибіотики при синуситі. У дорослих пацієнтів можуть бути деякі протипоказання до лікування, з якими обов’язково слід ознайомитися. «Азитроміцин», згідно інструкції, не призначають при підвищеній чутливості до цієї категорії антибіотиків, захворюваннях печінки і нирок. Побічні дії з боку травного тракту (диспепсія, нудота, діарея) та імунної системи (кропив’янка, висип по тілу) засіб викликає вкрай рідко.

Більшість антибактеріальних засобів широкого спектра дії протипоказані або з особливою обережністю застосовують у наступних випадках:

• патології нирок і/або печінки;
• серцево-судинні захворювання;
• алергічний, грибковий або вірусний гайморит;
• дитячий вік молодше 12 років;
• вагітність;
• період грудного вигодовування;
• підвищена чутливість до компонентів, що входять до складу антибіотика.

Докладний перелік абсолютних і відносних протипоказань вказується в інструкції до препарату.

Антибіотики від гаймориту широко застосовуються, однак, в тому випадку, якщо причиною хвороби стала бактеріальна інфекція і запалення протікає в гострій або хронічній формі. Щоб визначити, який антибіотик кращий при гаймориті, перед початком проведення терапії виконується бактеріологічний посів вмісту носа для уточнення чутливості до застосовуваних препаратів.

На початкових стадіях перебігу хвороби, коли патологічний процес виявляється недостатньо сильно, можуть бути призначені препарати місцевої дії, до яких відноситься Ізофра, Біопарокс, Полідекса.

При ускладнених формах і тривалому перебігу гострої форми хвороби призначають фторхінолони або аміноглікозиди.

Антибіотики для лікування гаймориту призначаються далеко не завжди, так як існують певні протипоказання застосування цих засобів. У деяких випадках ці засоби можуть не тільки сповільнити процес одужання, але і посилити запальний процес. Протипоказанням до застосування антибактеріальних препаратів вважається:

• алергічний перебіг хвороби;
• вірусний перебіг хвороби;
• хронічна форма хвороби.

При наявності вірусної інфекції в організмі і протіканні гаймориту в легкій формі призначають промивання носової порожнини додатково в поєднанні з інгаляціями, імунотерапією та муколитиками. Прийом антибактеріальних препаратів найчастіше безслідно не проходить для організму, саме тому вони застосовуються тільки в разі крайньої необхідності.

Крім цього, вони можуть погіршувати імунітет і спровокувати порушення діяльності багатьох органів. Саме тому при призначенні антибактеріальних препаратів додатково потрібно пити пробіотики і вітаміни, щоб поліпшити своє самопочуття.

Синусит – це ускладнення ГРВІ, яке супроводжується нагноєнням в носових порожнинах. Види синуситу:

• Гайморит. Зона запалення знаходиться в області верхньої щелепи, в гайморових пазухах.
• Сфеноїдит. Уражається хвороботворними бактеріями клиноподібну порожнину, що розмістилася глибоко в основі черепа.
• Фронтит – проблема розташована в лобових пазухах.
• Етмоїдит. Запальний процес слизової гратчастої пазухи.

У людей, схильних до алергій, недуга може викликати алерген, який потрапив в організм. Ослаблений імунітет хворого синуситом часто призводить до розвитку грибка в носових пазухах. У разі вірусної етіології захворювання антибіотики не застосовуються, але деякі медики їх прописують, хоча причина виникнення запалення їм невідома.

Якщо результат аналізу показав, що причина виникнення синуситу – хвороботворні бактерії, тільки тоді проводиться терапія антибіотиками. Основна мета їх прийому – знищити збудників інфекції.

При гострій формі, що супроводжується високою температурою тіла більше 38оС, болями в області чола або носа, виділенням гною, проводять лікування синуситу антибіотиками. Тривалість курсу становить до 7 днів.

Хронічну форму синуситу вилікувати набагато складніше. У процесі терапії потрібно стежити за станом пацієнта і контролювати, наскільки дієві препарати, які він приймає. Якщо поліпшень немає, то проводять заміну препарату на більш ефективний, найчастіше використовують ін’єкційні антибіотики. Якщо немає можливості лікувати пацієнта уколами, які їх замінюють таблетками або суспензією.

Не застосовують антибіотики при синуситі у дорослих, якщо етіологією захворювання є грибок, віруси або алергія. Крім цього, виділяють ряд загальних протипоказань до препаратів цієї групи.

1. Підвищена чутливість до медикаментів, у складі яких є пеніцилін, алергічні реакції.
2. Вагітність і період лактації у жінок. Компоненти антибіотика проникають через плаценту, виділяються у грудне молоко. Вони здатні завдати непоправної шкоди маляті. Тільки деякі препарати можна застосовувати у третьому триместрі вагітності, наприклад, «Аугментин», але лише в тому випадку, якщо він принесе більше користі майбутній мамі, ніж шкоди плоду.
3. Неправильна робота нирок і печінки, хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту.
4. Лейкоз, мононуклеоз.

Гайморит і синусит: причини і ознаки

Гайморит є досить поширеним захворюванням, що супроводжується запаленням слизової оболонки гайморових пазух. Синусит – це загальне поняття, під яким мається на увазі запалення всіх особових пазух, як верхньощелепних (гайморит), так і лобних (фронтит).

Причинами виникнення синуситу та його різновида – гаймориту є різні інфекції, що викликають запальний процес слизових оболонок. Сприяючими факторами є викривлена носова перегородка, часті і тривалі алергічні реакції, що супроводжуються набряком слизової оболонки носа.

Найчастіше причиною виникнення синуситів є вірусна інфекція, яка при відсутності лікування ускладнюється і просувається в навколоносові пазухи. До вірусної інфекції може приєднуватися і бактеріальна, що потребує лікування антибіотиками.

Останнім часом найчастішим збудником синуситів є грибок. Це пов’язано з тим, що безконтрольний прийом антибіотиків знижує імунітет і створює умови для виникнення грибкової інфекції.

Симптоми синуситів і гаймориту досить характерні і впізнавані:

• Головний біль. Запалення будь-яких навколоносових пазух супроводжується болем або в лобовій частині, або в області щік, скронь. Біль може посилюватися при нахилі голови. Біль має гнітючий характер і може бути достатньо інтенсивним.
• Сильний набряк. Це властиво всім синуситам, але в більшій мірі – гаймориту. Набряк слизової носа настільки сильний, що дихати практично неможливо. Пацієнти часто використовують судинозвужувальні краплі, проте при тривалому застосуванні вони тільки погіршують ситуацію.
• Виділення з носа. Якщо бактеріальна інфекція, виділення з носа будуть гнійні, зеленого або жовтого кольору, дуже рясні. Після відходження гною може наступити тимчасове полегшення.

Антибактеріальні препарати призначаються як при хронічних, так і при гострих синуситах. Препарат підбирається лікарем залежно від тяжкості захворювання, збудника і наявності ускладнень.

Всі антибіотики поділяються на кілька груп, що різняться методом впливу на бактерії, побічними ефектами, тривалістю курсу і т. д.

Характеристика груп антибіотиків:

• Пеніциліни. Препарати цієї групи блокують синтез білка в клітині бактерій, що призводить до їх загибелі. До цих препаратів належать Ампіцилін, Амоксицилін, Мезпоцилін. Антибіотики цієї групи мають невеликий список побічних ефектів, однак найчастіше вони є вузькоспрямованими і впливають на обмежену кількість збудників. Існують напівсинтетичні пеніциліни і широкого спектру дії, але важливо враховувати, приймався препарат раніше і чи є у бактерій імунітет до нього.
• Макроліди. Антибіотики цієї групи вважаються щадними для організму, відносно безпечними і при цьому дуже ефективними. До цих препаратів належать Еритроміцин, Азитроміцин, Кларитроміцин, Сумамед, Екомед. Ці препарати часто призначають дітям через їх низьку токсичність. Однак деякі побічні ефекти типу діареї, дисбактеріозу все одно можуть проявитися.
• Тетрацикліни. Антибіотики цієї групи застосовуються вже давно, і у деяких видів бактерій вже виробився до них імунітет. Їх частіше використовують для місцевого застосування і доповнюють іншими видами антибіотиків при лікуванні синуситів. У список препаратів цієї групи входять Тетрациклін, Моноклин, Доксициклін, Видоксин і т. д.
• Цефалоспорини. Цю групу можна віднести до пеніцилінів, проте вона ефективна саме при синуситах. Найчастіше говорять про такий противомікробний препарат цієї групи, як Цефтріаксон з дуже широким спектром дії. При лікуванні синуситів цей препарат найбільш ефективний, проте має ряд побічних дій.

Лікування синуситів антибіотиками повинно проходити тільки під наглядом лор-лікаря. Не кожен антибіотик може бути ефективним. Важливо враховувати не тільки спектр дії препарату і особливості збудника захворювання, але і реакцію організму на той чи інший препарат, побічні ефекти.

Найчастіше при синуситах прописують Цефтріаксон, який є максимально ефективним при даному захворюванні. Цей препарат найчастіше вводять внутрішньовенно або внутрішньом’язово, що забезпечує швидкість його дії.

Потрапляючи в кров, він починає чинити бактерицидний ефект вже після декількох годин після введення. Курс лікування Цефтріаксоном триває від 4 до 8 днів, залежно від тяжкості стану хворого. При гострих синуситах курс лікування коротший, але дозування може бути більше, ніж при хронічних.

Дозування визначається лікарем залежно від тяжкості захворювання та віку пацієнта:

• Дорослим, як правило, призначають 1-2 г на добу.
• Дітям цей препарат призначають нечасто через побічні ефекти і не більше 50 мг на кг маси тіла на добу.
• Вагітним жінкам препарат призначається з обережністю і тільки у разі крайньої необхідності, якщо потенційна користь перевищує можливий ризик для дитини.

У разі, якщо Цефтріаксон викликає ряд побічних ефектів у вигляді головного болю, розлади роботи органів шлунково-кишкового тракту, його замінюють антибіотиком іншої групи, наприклад, Азитроміцином, Сумамедом. При хронічному синуситі найчастіше призначаються антибіотики пеніцилінового ряду, наприклад, Амоксицилін.

Крім антибіотиків можуть призначатися антигістамінні препарати для зняття набряку, судинозвужувальні краплі, розчини для промивання носа. При пероральному прийомі препаратів важливо не забувати про перерви.

Подібні захворювання зустрічаються у дітей старше 3 років. До цього віку гайморові пазухи ще недостатньо розвинені, тому гайморит у маленьких дітей до 3-5 років не зустрічається, проте може зустрічатися фронтит.

Антибіотик дитині призначається з великою обережністю. Мами часто бояться давати чи тим більше колоти антибіотики маленькій дитині, так як побоюються серйозних наслідків для його імунітету і здоров’я в цілому.

Проте варто пам’ятати, що педіатр ніколи не призначить дитині антибактеріальний препарат без необхідності. Якщо такі препарати прописані, свідчить, що є небезпека серйозних ускладнень і користі від такого лікування буде більше, ніж шкоди.

Спочатку лікар може призначити препарати місцевого застосування. Якщо вони не допомогли, призначаються антибіотики, як правило, широкого спектру дії, щадні і найбільш безпечні в даному випадку. Це може бути Сумамед або Екомед у вигляді суспензії.

Особливістю даних препаратів групи макролідів є їх мінімальна токсичність, зручність застосування і короткий курс. Більшість подібних препаратів досить дати 1 раз на день протягом 3-5 днів.

Їх можна почати пити ще під час лікування антибіотиками, щоб уникнути негативного впливу препаратів на мікрофлору кишечника.

Антибактеріальну терапію повинен призначати отоларинголог (ЛОР), оскільки він зможе визначити, чи потрібно її проводити, і підбере найбільш дієвий препарат. З цією метою лікар збирає інформацію про історію захворювання, враховує результати аналізів, вік пацієнта, наявність алергій, бере до уваги відомості про раніше прийняті антибактеріальні засоби.

У зв’язку з цим необхідність в проведенні бактеріального посіву для встановлення конкретного збудника захворювання виникає лише в тих випадках, коли відсутній ефект при проведеному медикаментозному лікуванні.

Антибіотики випускають у різних лікарських формах, включаючи таблетки, розчини для промивання носа, спреї, краплі, розчини для ін’єкцій. Самостійний вибір препарату не рекомендується, оскільки він може виявитися неефективним і навіть погіршити стан хворого.

Для того, щоб підібрати оптимальний антибактеріальний препарат для лікування гаймориту, лікар враховує наступні дані про пацієнта:

• Історію хвороби – коли і за яких обставин виникло захворювання (сезонна застуда, системна інфекція, поліноз, травма), який характер симптомів (температура тіла, ступінь інтоксикації організму, вираженість больового синдрому, колір і консистенція назального слизу), наскільки давно людина захворіла, чи лікувалася самостійно;
• Результати обстеження та аналізів – рентгенівський знімок, загальний аналіз крові, бактеріальний посів;
• Вік і статус – багато антибіотики при гаймориті не застосовуються у дітей, ослаблених і літніх людей, вагітних і годуючих жінок;
• Інформацію про раніше застосовувалися антибіотики – чим частіше людина лікується одним і тим же антибактеріальним препаратом, тим менш ефективним він стає;
• Наявність алергії.

Виходячи з цього, можна зрозуміти, що самим ефективним антибіотиком від гаймориту буде той препарат, до якого чутливий збудник, немає резистентності, алергії і протипоказань, мінімальні побічні ефекти і шкоду для організму.

Оскільки більшість сучасних антибіотиків мають дуже широким спектром дії і активні відносно майже всіх мікробів, що викликають гайморит, необхідність в бактеріальному посіві і встановленні конкретного винуватця захворювання виникає тільки в тому випадку, коли пройдений курс терапії не дав результатів.

1. Амоксицилін. Це напівсинтетичний лікарський засіб, яке активно впливає на знищення всіляких видів коків і паличок. Проявляється незначними побічними ефектами, але його доцільно приймати недовго, близько 7-10 днів, так як бактерії можуть адаптуватися до такого виду ліків і виробити стійкість до основної складової препарату. Якщо захворювання переходить у важку форму, то необхідно підключати внутрішньом’язове або внутрішньовенне введення антибіотиків.
2. Ізофра. Антибіотик в ніс при синуситі у формі спрею. Має відмінну протимікробну активність, не всмоктується в кров. Час лікування цим препаратом становить не більше 10 днів при 3-х разовому застосуванні. Ймовірна поява побічних реакцій або симптоматичної алергії.
3. Біопарокс. Інгаляційний спрей-антибіотик, що виконує бактерицидну дію на багато патогенних організмів. Може застосовуватися як спрей для носа, але також підходить і для прийому внутрішньо. Призначається для лікування дорослих і дітей від 3 років. Здатний викликати алергічні і побічні реакції.
4. Флемоксин-Солютаб. Ліки для лікування синуситів і отитів. Володіє відмінним бактерицидним ефектом, практично безпечний і часто призначається вагітним жінкам і немовлятам. Препарат випускається в таблетках, які можна приймати цілком або розчиняти у воді і пити у формі суспензії.
5. Аугментин. Комбінований антибіотик, який має у своєму складі клавуланову кислоту і амоксицилін. Аугментин застосовується при інфекціях верхніх дихальних шляхів. Може викликати побічні ефекти, які швидко проходять після припинення лікування препаратом. Для дорослих ліки випускаються у формі таблеток та ін’єкцій, для дітей – у формі сиропу.
6. Азитроміцин. Засіб має протимікробний ефект. Препарат діє на ріст і розвиток патогенної мікрофлори, може швидко всмоктуватися в кров і практично не має побічних ефектів. Протипоказаний для тих, хто має порушення в роботі печінки та алергічні прояви на складові препарату.
7. Доксициклін. Напівсинтетичний антибіотик, що має великий діапазон дії, який активно впливає на ряд небезпечних збудників, бореться з інфекціями дихальних шляхів.
8. Цефтриасон. Сучасний антибіотик, що має широкий спектр дії проти всіляких патогенних збудників. Кращий антибіотик при синуситі, але володіє великим набором побічних ефектів. Цей препарат не рекомендується використовувати під час вагітності та в період лактації.
9. Цефуроксим. Препарат чудово допомагає боротися із захворюванням при інфекціях дихальних шляхів, особливо ефективний при синуситах, бронхітах і фарингітах.
10. Левоміцетин. Препарат досить відомий і раніше широко застосовується, але останні дослідження виявили, що дані ліки можуть викликати несприятливі наслідки в кістковому мозку і цей факт зменшив область використання.
11. Сумамед. Антибіотик широкого спектра дії, використовується в амбулаторній терапії. Ліки стійкі до кислотної середовищі шлунка і прекрасно засвоюються в органах і тканинах, накопичуються в зоні інфекції. Препарат може зберігатися в місці запалення протягом тижня, після того, як була прийнята остання доза. Препарат можна приймати 3 дні, що буде означати 7-10-денний курс лікування.
12. Не менш дієвими препаратами є Цефуроксим і Цефаклор, а також Азитроміцин і Кларитроміцин, доксициклін та левоміцетин. Застосування цих препаратів може бути призначене курсом 7-10 днів, особливо, якщо виникають випадки повторних загострень і необхідно використовувати антибіотики при синуситі у дорослих, оскільки дітям прийом цих препаратів категорично неприпустимий.

Побічні дії і протипоказання

Коли лікар призначає прийом антибіотиків, то в цій ситуації обов’язково слід дотримуватися всіх правил і рекомендацій, які полягають у наступному:

• завжди дотримуватися визначеної дози прийому ліків, перерви між прийомами і термін лікування;
• не пити один і той же антибіотик тривалий час, так як багато мікроорганізми здатні адаптуватися до складових препарату;
• після настання полегшення не кидати лікування, а пройти курс до кінця, оскільки від збудника потрібно позбутися остаточно;
• при виникненні алергічних реакцій необхідно закінчити прийом ліків і повідомити лікаря;
• якщо не спостерігається ефект від лікування або виявляються серйозні побічні реакції, слід звернутися до лікаря для заміни антибіотика;
• лікування синуситу антибактеріальними засобами потрібно поєднувати із застосуванням ліків, які знімають набряки, розріджують слиз, а також можна проводити інгаляції.

Дозування

Найчастіше для лікування гаймориту та інших синуситів пацієнтам призначають ліки «Амоксиклав» у вигляді таблеток. Виробник випускає їх в дозуванні 250, 500 і 850 мг. Також випускаються дисперговані таблетки (500 або 850 мг амоксициліну). Клавуланової кислоти міститься 125 мг у кожному вигляді таблеток.

При лікуванні медикаментом слід враховувати максимальну добову дозу кожної речовини. Амоксициліну дорослим можна прийняти не більше 6 м, а клавуланової кислоти – до 600 мг. В залежності від тяжкості синуситу пацієнту можуть призначити по 250 або 500 мг препарату тричі на день.

Антибіотики для місцевого лікування

Антибіотики при синуситі у дітей, звичайно ж, призначають, але слід чітко розуміти, що не кожна група препаратів буде безпечною. І рішення лікаря щодо прийому антибактеріальних засобів має бути лише в екстрених випадках, оскільки більшість ліків можуть негативно вплинути на здоров’я в майбутньому, особливо пригнічуючі мікрофлору ШКТ і негативно впливаючі на печінку.

Часто лікарі рекомендують протимікробні лікарські засоби місцевої дії, що накопичуються в зоні інфекції і не поширюються по організму. Найефективнішими є Біопарокс, Гексорал, лікування якими не повинно тривати більше тижня.

Також препарати, що містять тетрациклін, показані дітям старше 8 років. Антибіотики, що вводяться у вигляді спрею в ніс можна призначати дітям з 3 років. А препарати, до складу яких входить пеніцилін, можуть використовуватися в терапії дітей різного віку.

Більшість ліків в тій чи іншій мірі мають побічні ефекти. Деяким людям вони не доставляють дискомфорту, і лікування проходить відносно спокійно, все завдяки високому імунітету, який захищає клітини слизової.

• найчастіше ефект від препарату стоїть на першому місці, ніж незначне погіршення самопочуття від застосування ліків;
• побічні реакції зникають або значно зменшуються після кількох днів прийому лікарського засобу;
• якщо побічні ефекти доставляють занепокоєння, необхідно повідомити лікаря. В таких випадках або зменшується дозування, або препарат змінюється на аналогічний. Але ніколи не варто самостійно закінчувати прийом препарату або знижувати призначену дозу;
• якщо спостерігаються запаморочення або непритомність, слід терміново звернутися до лікаря, який для лікування синуситу зможе підібрати оптимальні антибіотики індивідуально.

Дуже часто, крім нудоти, головного болю та слабкості, побічні ефекти проявляються у виникненні дисбактеріозу кишечника. І багато, хто приймає антибіотики, впевнені в тому, що необхідно паралельно приймати пробіотики або пребіотики.

Слід витримати інтервал між двома препаратами близько 2 годин. Оптимальними ліками для підтримання нормальної мікрофлори є Біфіформ, Лінекс, Субтил.

Варто також відзначити, що в період лікування синуситів використовувати одні антибактеріальні засоби не можна. Бажано застосовувати антигістамінні препарати, кортикостероїди, проводити фізіотерапевтичні процедури та ін. Тільки комплексні методи терапії допоможуть при синуситах у дітей і дорослих.

І якщо дотримуватися всіх приписів і настанов лікаря, можна успішно і за короткий час впоратися із захворюванням і перемогти всі запальні процеси в організмі, не побоюючись, що виникнуть проблеми в майбутньому.

1. «Биопарокс». Протизапальний препарат у вигляді аерозолю, що використовується для горла і носа. Діючий компонент – фузафунгин. Розпилювач під тиском здатний доставляти ліки глибоко в носоглотку. Використовується при лікуванні синуситу у дітей старше трирічного віку та дорослих. Курс прийому до 7 днів. Дітям бризкають 1 раз в кожну ніздрю 4 рази на добу, дорослим – 2 з тією ж періодичністю.
2. «Ізофра». Фрамицентин – основна складова медикаменту. Випускається у формі спрею. Антибіотик показаний для застосування в комплексі з судинозвужувальними препаратами. Використовувати до 5-7 днів. Дітям і дорослим бризкати по 1 разу в кожну ніздрю 3 і 5 разів у день, відповідно.
3. «Полидекса». Антибіотик має 3 активних складових: фенілефрин (судинозвужувальний), дексаметазон (протизапальний) і неоміцин (антибактеріальний). Справляє комплексну дію, допомагає одночасно боротися з вірусами і знімати набряклість слизової. Лікування можна проводити до тижня. Діти отримують по 1 вприскуванню 2-3 рази на добу, дорослі в тому ж дозуванні, але до 5 разів на добу.

Давати антибіотик дитині можна тільки за призначенням педіатра. Прийом антибактеріальних препаратів проводиться в найбільш складних ситуаціях, адже вони небезпечні для дитячого організму. Своєю дією антибіотики знищують мікрофлору шлунково-кишкового тракту, клітини печінки, що в майбутньому може негативно вплинути на весь організм.

Часто для лікування синуситу у дітей використовуються антибактеріальні препарати місцевої дії. Вони впливають тільки на зону запалення і не циркулюють по всьому організму. Це такі препарати, як «Гексорал», «Біопарокс». Курс лікування не повинен перевищувати 7 днів.

З 8-річного віку можна застосовувати антибіотики тетрациклінового ряду, з трирічного – у вигляді спреїв. Препарати з пеніциліном в основі використовуються в будь-якому віці, при визначенні дози враховують вагу і кількість повних років малюка.

Коли часто приймається антибіотик при синуситі, це приносить не тільки одужання пацієнта, але і негативні наслідки. Всім відомий той факт, що будь-антибактеріальний препарат завдає шкоди мікрофлорі ШКТ.

Можливі побічні ефекти:

• Алергія, що виявляється висипаннями на шкірі, дерматит, почервоніння.
• Порушення в роботі шлунково-кишкового тракту – блювання, діарея, нудота.
• Сильні головні болі, безсоння, розлад сну, болі в суглобах і м’язах.
• Молочниця ротової порожнини.
• Зміна складу крові.

Наявність тих чи інших негативних наслідків залежить від виду антибіотика, що пацієнт застосовував.

Перед використанням антибактеріального препарату від синуситу прочитайте інструкцію, і обговоріть незрозумілі моменти з доктором.

Антибіотики-аміноглікозиди мають широкий спектр дії і здатні боротися з усіма видами бактерій. До таких препаратів відносять «Гараміцин», «Гентаміцин», «Рибоміцин». Їх застосування дозволяється лише у разі тяжких захворювань, таких, як сепсис, менінгіт, абсцеси. Побічні явища цих медикаментів – втрата слуху і ураження клітин печінки.

Зверніть увагу на правильність зберігання препаратів. Якщо препарат зберігається з порушенням умов, то більше шансів нашкодити організму, ніж вилікувати.

Широко застосовуються антибіотики при гаймориті у дорослих місцевого впливу, так як вони діють тільки на вогнище запалення, не впливаючи при цьому на організм. Впливати на бактерії варто тільки з допомогою зовнішніх засобів. Для проведення терапії широко застосовуються:

• спреї;
• краплі;
• засоби для інгаляції.

Кращий антибіотик при гаймориті повинен не тільки вбивати хвороботворні мікроорганізми, але і усунути закупорки проток, розріджуючи в’язкі виділення, що скупчилися в носових пазухах. Найбільш популярними краплями вважаються Ізофра, Полидекса, Біопарокс.

Ці засоби випускаються у формі спреїв, причому Біопарокс можна застосовувати через рот або ніс. Для вдихання засобу через небулайзер потрібно приймати Флуімуціл. Назви антибактеріальних препаратів повинен визначати тільки лікар.

Лікування гаймориту антибіотиками у дітей проводиться лише у виняткових випадках, зокрема при запущених стадіях патології, яка перейшла в хронічну форму. Приймати антибіотик в дитячому віці потрібно дуже обережно, так як ці лікарські засоби можуть спровокувати виникнення побічних ефектів.

Лікування антибіотиками погано позначається на здоров’ї дитини. Для лікування гаймориту антибіотик підбирається з урахуванням наявних показань і протипоказань препарату. Тільки досвідчений фахівець може назвати найбільш ефективний засіб, який надає мінімальну кількість побічних ефектів.

При лікуванні гаймориту у дітей застосовуються переважно засоби місцевого впливу, які допомагають усунути прояви гаймориту, незалежно від форм протікання хвороби.

При правильному підборі антибактеріального засобу поліпшення стану пацієнта спостерігається в короткі терміни. Однак, навіть при застосуванні відповідного препарату можливий розвиток таких побічних ефектів, як:

• набряклість горла або обличчя;
• утруднення дихання;
• висип, почервоніння та інші шкірні прояви;
• непритомність;
• посилене запаморочення;
• розлади з боку шлунково-кишкового тракту.

Важливо при появі побічних реакцій своєчасно звернутися до лікаря. Самостійний підбір препаратів у таких випадках, без урахування можливої їх взаємодії з прийнятими антибіотиком може послужити розвитку серйозних ускладнень.

Докладний перелік ймовірних побічних дій вказаний в інструкції до застосування препарату.

Антибіотиками називають речовини синтетичного, напівсинтетичного або природного походження, які пригнічують ріст живих клітин.

За характером дії на бактеріальну клітину їх поділяють на дві групи:

• бактерицидні: при їх прийомі бактерії гинуть і виводяться з організму;
• бактеріостатичні: бактерії після застосування таких засобів залишаються живі, але їх розмноження стає неможливим.

За хімічною структурою виділяють такі антибактеріальні засоби:

• β-лактамні: група антибіотиків, які містять у структурі β-лактамне кільце. Вони поділяються на пеніциліни, цефалоспорини, карбапенеми та монобакти. Пеніциліни виробляють колонії плісняви Penicillium. Цефалоспорини схожі з ними за структурою та застосовуються щодо пеніцилін стійких бактерій. Структура карбапенеми більш стійка до β-лактамаз, ніж у пеніцилінів і цефалоспоринів, за рахунок чого вони володіють більш широким спектром дії;
• макроліди: чинять бактеріостатичну дію, складну циклічну структуру;
• тетрацикліни: антибіотики бактеріостатичної дії, що застосовуються для терапії інфекцій сечовидільних та дихальних шляхів, тяжких інфекцій типу бруцельозу, туляремії та сибірки;
• аміноглікозиди: надають бактерицидну дію, володіють високою токсичністю. Їх використовують при тяжких інфекціях (зараження крові, перитоніти);
• левоміцетини: чинять бактеріостатичну дію, їх застосування обмежене, оскільки на тлі їх прийому можливе ураження кісткового мозку, який виробляє клітини крові;
• глікопептиди: порушують синтез клітинної стінки бактерій, що володіють бактерицидною дією, але по відношенню до ентерококів, деяких стрептококів і стафілококів діють бактеріостатично;
• лінкозаміди: за допомогою інгібування синтезу білка рибосомами чинять бактеріостатичну дію. При їх прийманні у високих концентраціях може проявлятися бактерицидний ефект відносно високочутливих мікроорганізмів;
• протитуберкульозні засоби: антибіотики, активні у відношенні палички Коха;
• антибіотики різних груп (Геліоміцін, Фузидин-натрій, Рифаміцин та інші);
• протигрибкові антибіотики: надають літичну дію, руйнують мембрану клітин грибків і викликають їх загибель;
• протіволепрозні засоби (Диуцифон, Солюсульфон, Диафенилсульфон).

Чи підійде «Азитроміцин»?

Макроліди мають досить широкий спектр протимікробної дії і добре переносяться організмом. Часто застосовуються ці антибіотики при отиті та синуситі у дорослих і дітей. Макроліди проявляють активність до гноєтворного стафілокока і гемофільної палички.

Засіб володіє низькою токсичністю і бактеріостатичною дією. Приймати таблетки або суспензію необхідно лише раз на добу до їжи або через 2 години після трапези. При синуситах добова доза «Азитроміцину» – 500 мг. Тривалість лікування зазвичай становить 3 дні, але в деяких випадках можуть продовжити терапію.