Антибіотики при лімфаденіті, їх роль у лікуванні

Які антибіотики частіше призначають при запаленні лімфовузлів

Лікування лімфаденіту антибіотиками – досить поширена практика, однак переходять до неї тільки збору необхідних аналізів. В якості додаткового впливу можуть застосовувати протизапальні мазі, зокрема левомеколь та димексид. Ще досить часто практикується застосування іхтіолової мазі, а також гепаринова мазь.

Одонтогенний лімфаденіт – запалення лімфатичних вузлів, пов’язане із запальними процесами щелепно-лицьового апарату. Найчастіше він зачіпає шийні і підщелепні лімфовузли.

Лікування такого різновиду лімфаденіту відбувається одночасно з усуненням причини запалення. Нею може бути зруйнований карієсом зуб або неправильне стоматологічне втручання. Що ж стосується застосування антибіотиків, найчастіше в цьому випадку використовують препарати фторхінолонів і лінкозамідів.

Фторхінолони

Цей клас препаратів суттєво відрізняється від інших засобів, оскільки впливає навіть на стійкі та полірезистентні збудники. У сучасній практиці прийнято виділяти чотири покоління хінолонів.

Ви застудилися, «підхопили» грип, вас подряпала кішка, а через якийсь час ви помітили, як в різних місцях тіла з’явилися збільшені і болючі освіти в місці локалізації лімфатичних вузлів.

Стан може супроводжуватися лихоманкою і погіршенням самопочуття, але іноді і проходить у «змазаною» формі. Наявність таких ознак говорить, що ви познайомилися з лімфаденітом — запалення лімфатичних вузлів.

Запущений лімфаденіт може викликати серйозні ускладнення. Лімфаденіт може ускладнитися сам, перейшовши в гнійну стадію. У цьому випадку може знадобитися навіть хірургічне втручання для видалення гною з вузлів і полегшення стану хворого.

Але і крім цього у хвороби є потенційна небезпека. Інфекція током крові і лімфи може виявитися в будь-якому місці людського тіла, вразивши будь-яке слабке місце або ставши причиною загального зараження крові.

Опинившись в ослабленому органі, вона може стати причиною розвитку небезпечного захворювання, яке довгий час може протікати приховано, без виражених симптомів. Це можуть бути легкі, нирки, гінекологія, навіть мозок не захищений від масованої інфекції.

Лімфаденіт — це запальний процес, що протікає в лімфатичних вузлах у різних формах. При ранній діагностиці та ефективної терапії позбутися такого захворювання вдається досить швидко. При боротьбі з такою патологією обов’язково призначаються антибіотики при лімфаденіті, які підбирає спеціаліст.

При лімфаденіті інфекція пересувається по всій кровоносній системі, а не накопичується в жодній області. З урахуванням такої особливості хвороби не рекомендується проводити лікування лише одними місцевими препаратами, оскільки ліквідувати збудника таким чином не вийде.

При лікуванні лімфаденіту прийнято призначати антибактеріальні препарати, які підбирає лікар, з урахуванням занедбаності патології і причини її появи. Обов’язково враховується вік пацієнта, оскільки прийом деяких антибактеріальних препаратів заборонений в дитячому віці.

Для лікування лімфаденіту у дорослих можуть застосовуватися сильнодіючі медикаменти таких груп, як пеніциліни, цефалоспорини та інші. Вибір антибіотика залежить від наявності у людини алергії на медикамент, а також від його активності по відношенню до тієї групи мікроорганізмів, яка спровокувала запальний процес.

При виявленні у хворого слабкої або середньої форми патологічного процесу антибактеріальні препарати дозволяється приймати перорально. У тому випадку, якщо лімфаденіт супроводжується іншим основним захворюванням або у лімфатичних вузлах скупчився гній, то призначаються антибіотики у вигляді ін’єкцій. Така форма ліків допомагає прискорити дію препарату і посилити його ефективність.

При відсутності позитивного ефекту лікування, погіршення стану хворого або поява алергічних реакцій необхідно замінити антибіотик іншим засобом з такої ж групи. З часом сильнодіючі препарати можуть бути неефективними внаслідок адаптації патогенних мікроорганізмів, тому краще всього проводити лікування з застосуванням препаратів останнього покоління.

Лімфаденіт вважається небезпечною недугою, яка вимагає обов’язкового лікування. Для цієї мети застосовуються антибіотики різних груп, але підбирати їх повинен тільки лікар. Необхідно розуміти, чому з’являється така патологія і чому необхідний прийом сильнодіючих лікарських засобів.

Фахівці виділяють дві форми лімфаденіту, специфічну і неспецифічну. Класифікується захворювання на підставі причин, які послужили поштовхом до розвитку хвороби.

Нерідко появу запалень в області лімфовузлів є ускладненням після таких захворювань, як грип, ангіна або скарлатина.

Ураження лімфатичних вузлів супроводжується наступними симптомами:

• лімфовузли збільшуються в розмірах і в області їх розташування виникають больові відчуття;
• з’являються головні болі;
• відбувається різке підвищення температури тіла;
• у поодиноких випадках можуть з’являтися висипання та свербіж.

У більшості випадків лікування цього захворювання проводитися за допомогою антибіотиків, які призначаються лікарем. Самостійний вибір лікарського засобу може призвести до загострення хворобливого стану.

Основною метою проведеного лікування при лімфаденіті є усунення причин захворювання і зняття запалення.

Якщо запалення можна зняти методами місцевого впливу, застосовуючи компреси, мазі та спреї, то із збудниками захворювання можна боротися за допомогою медикаментів антибактеріальної групи.

Дія антибіотиків спрямоване на знищення патогенних мікроорганізмів, унаслідок яких виникають порушення здоров’я. Діючі речовини препарату згубно впливають на клітинні процеси в структурах мікробів, тим самим пригнічуючи їх ріст і перешкоджаючи процесам розмноження.

Запалення лімфовузлів на шиї

Запалення підщелепних лімфатичних вузлів часто виникає під час інфекційних захворювань у дітей і дорослих. При своєчасному комплексному підході хвороба добре піддається лікуванню і має сприятливий прогноз на одужання.

Лімфатичні вузли виконують функцію біологічних фільтрів, які запобігають потраплянню всередину організму хвороботворних бактерій і вірусів. Збільшення лімфовузлів відбувається найчастіше безпосередньо біля вогнища інфекції і є супутнім захворюванням.

Найчастіше запалені лімфовузли — це результат активної роботи імунної функції організму. Підщелепної лімфаденіт зустрічається практично у кожного жителя планети через близьке розташування потенційних джерел інфекції. Гостра або хронічна форма лімфаденіту виникає на тлі таких захворювань:

• тонзиліт або запалення мигдалин
• гайморит
• запущений карієс
• тривалий запальний процес під коронками
• гнійна ангіна
• запалення легенів
• отит
• гінгівіт, пародонтоз, стоматит
• фарингіт

Запалення підщелепних лімфовузлів може бути і самостійним захворюванням. У цьому випадку причиною патології є інфекція, яка проникає в лімфатичний вузол в результаті отриманої травми.

В основі інших причин розвитку лімфаденіту лежать більш серйозні патології: імунні порушення. Хвороба часто спостерігають на тлі ревматоїдного артриту, червоного вовчака, сироваткової хвороби.

1. Антибіотики при запаленні лімфовузлів поєднують з сухим теплом, УВЧ-терапією, новокаиновыми блокадами (для лікування гострих серозних форм та за наявності інфільтративних процесів).
2. При гнійному запаленні показано хірургічне лікування з призначенням антибактеріальної терапії.
3. Ефективні компреси з Дубровину (шкіра змащується 4% жовтою ртутною маззю, з подальшим прикриттям серветкою, змоченою розчином перманганату калію).
4. Після компресу можна застосовувати фізіотерапевтичні процедури (можлива поява роздратування і опіку).
5. Також ефективні примочки з теплим 30% димексидом.
6. При невеликим абсцесі, без виражених симптомів інтоксикації, проводять відсмоктування гною з подальшим промиванням розчинами антибіотиків.
7. При подчелюстном і шийному лімфаденіті необхідна консультація стоматолога і щелепно-лицьового хірурга. У разі одонтогенного лімфаденіту досить видалення хворого зуба, для припинення запального процесу.
8. При актиномікозі застосовується оперативне втручання, з подальшим вишкрібанням грануляцій, імуномодулюючу та антибактеріальне лікування.

• Преднізолон. Доза і тривалість встановлюються лікарем індивідуально на підставі тяжкості захворювання, причини, протипоказань. Ціна – від 65 руб;
• Медрол. Схема лікування встановлюється лікарем індивідуально. Ціна – від 190 руб;
• Бісептол. Відноситься до групи сульфаніламідів. Призначають 950 мг 2р./день. Ціна – від 40 руб.

Якими антибіотиками лікувати шийні лімфатичні вузли

Макроліди

Здатні накопичуватися не тільки в тканинах, але і всередині клітин, що дозволяє застосовувати їх при внутрішньоклітинної інфекції. Мають виражену бактерицидну і бактеріостатичну дію.

При такій різновиди лімфаденіту питання про те, які антибіотики потрібні, не стоїть настільки гостро. В першу чергу, призначається місцеве лікування. З цією метою можна користуватися мазями, серед яких особливу перевагу віддається іхтіолової мазі.

Для симптоматичного лікування легкого ступеня лімфаденіту може застосовуватися ехінацея. Для цього 10 крапель настоянки цієї рослини розводять в 100 мл води. Пити такий засіб необхідно три рази в день.

Що ж стосується антибіотиків, то в даному випадку доречними будуть макроліди.

Клас препаратів, активних проти внутрішньоклітинних збудників, а також грампозитивних коків. Дані засоби ділять на дві групи відповідно з походженням:

• природні – еритроміцин, спіраміцин, джозамицин і мидекамицин;
• напівсинтетичні – кларитроміцин, рокситромицин, азитроміцин (сумамед) і ацетат мідекаміцину.

Призначення конкретного лікарського засобу здійснюється після виявлення збудника захворювання. Під час очікування результатів і встановлення точних причин прогресування хвороби, лікар може призначити терапію антибіотиками тетрациклінової (препарат тетрациклін, використовується для лікування рідко) і пеніцилінової групи:

• Амоксилав.
• Флемоксин.
• Ампіцилін.
• Амоксицилін.
• Аугментин.

Такі групи антибіотиків призначаються при лімфовузлах на шиї в тих випадках, коли встановлена індивідуальна непереносимість пеніцилінового ряду:

• Цефалоспорини.
• Макроліди.
• Фторхінолони.
• Линкозаміди.
• Глікопептиди.
• Аміноглікозиди.

При легких формах лікування лімфовузлів на шиї здійснюється з допомогою УВЧ-терапії, прийомом протизапальних і протимікробних препаратів, які не є антибіотиками:

• Преднізолон.
• Медрол.
• Бісептол.

Шийний лімфаденіт – захворювання лімфатичних вузлів, які розташовані на шиї. Хвороба класифікують за кількома ознаками. По тривалості перебігу та інтенсивності процесу виділяють лімфаденіт:

• Гострий. Тривалістю близько двох тижнів.
• Хронічний. Триває більше двох тижнів при мляво поточному або затяжному інфекційному захворюванні.
• Рецидивуючий. При хронічному перебігу періодично відбувається загострення хвороби.

Виділення таких форм дозволить правильно визначити тривалість і об’єм терапії.

Також існує класифікація за видом збудника запального процесу:

• Неспецифічний лімфаденіт. Збудники — бактеріальні агенти або грибок.
• Специфічний. Є одним з ознак туберкульозу або сифілісу.

За допомогою цієї класифікації можна правильно підібрати препарати, якими можна впливати на конкретного збудника.

За типом запального процесу виділяють:

• Серозний лімфаденіт. Є наслідком вірусної патології.
• Гнійний. Виникає довгостроково протікає бактерійній патології.

Від типу запального процесу залежить вираженість прояву клінічних симптомів.

Як і інші захворювання органів і систем, шийний лімфаденіт може мати такі ускладнення:

• Періаденіт – поширення інфекційного процесу на тканини, які оточують запалений лімфовузол.
• Збільшення хворого лімфатичного вузла зі здавленням оточуючих анатомічних утворень (судини, нерви). Це призводить до утруднення ковтання, головний біль, відчуття дискомфорту.
• Сепсис – зараження крові, ускладнення гнійного лімфаденіту.

При виникненні ускладнень загальний стан значно погіршується, з’являються нові симптоми хвороби.

Важливо! Для ліквідації ускладненого лімфаденіту потрібна тривала медична корекція, часто з оперативним втручанням

Макроліди

Антибіотики при лімфовузлах на шиї призначають тільки для лікування серйозних і ускладнених форм захворювання. Якщо після прийому ліків запаленням лімфовузли залишаються без змін, є сильні нагноєння, то доктор відправляє на операцію.

При сильних болях можуть бути додатково призначені знеболюючі ліки. Залежно від форми, причини, фази лімфаденіту шиї, фахівець визначає індивідуально для кожного пацієнта лікування. Воно може включати наступні способи:

1. Прийом антибіотиків при більш серйозних формах.
2. Прийом протизапальних і протимікробних препаратів при легких формах.
3. Лікування причин і збудників лімфаденіту лікарськими препаратами.
4. Вітаміни, полівітаміни.
5. Імуностимулятори.
6. УВЧ-терапія.
7. Гомеопатія/народна медицина.

Крім того, на весь курс лікування рекомендовано постільний режим, рясне пиття теплої води і молока, впровадження в раціон продуктів, багатих вітамінами (фрукти, овочі).

У групі ризику під номером один перебувають люди, у яких ослаблена імунна система. Тим не менш, шийний лімфаденіт може бути викликаний розвиваються хворобами або протікати на тлі вже пройшли/минулому. Найяскравішими каталізаторами або провокаторами виступають:

• гострі захворювання носоглотки;
• порушення в системі обміну речовин;
• найрізноманітніші алергічні реакції;
• зловживання алкогольними напоями;
• патології в сполучних тканинах;
• онкологічні захворювання;
• порушення роботи щитовидної залози;
• ВІЛ-інфекція.

Будь-яка підозра, навіть сама незначна, на збільшення лімфатичних вузлів має закінчитися прийомом у кваліфікованого лікаря.

Як вже було сказано раніше, при шийному лімфаденіті на шиї з’являються якісь ущільнення, а також, в деяких випадках, спостерігається невелика припухлість. Під час її обмацування можливі больові відчуття.

• загальне нездужання;
• головний біль;
• втрата апетиту;
• висока температура тіла (у разі гострої форми);
• інтоксикація (якщо мова йде про маленьку дитину).

Відповідно шийні вузли будуть збільшуватися в розмірі вже на стадії розвитку. Втім, своєчасне звернення за медичною допомогою допоможе зняти припухлість протягом одного або трьох тижнів.

Окремо необхідно приділити увагу хронічної та гострої форм шийного лімфаденіту. «Власники» з таким захворюванням повинні боятися всього хвороботворного і не допускати верховенства хвороби над носієм в її крайньою формою вираження. Саме тому до такого захворювання завжди потрібно відноситься дуже і дуже серйозно.

Хронічний шийний лімфаденіт

Проявляється при будь-якому захворюванні у тих людей, чия імунна система вкрай ослаблена.

Варто зазначити, що у разі гострої форми лімфатичні вузли також будуть збільшені, але при цьому хворий не буде відчувати таких сильних болючих відчуттів, як у першому випадку. Втім, і нагноєння можливі в дуже рідкісних випадках.

Варто також попередити, що у разі виявлення хронічного шийного лімфаденіту хвороба може сигналізувати про таке важке захворювання, як туберкульоз. Справа в тому, що чужорідні тіла, що провокують туберкульоз з потоками лімфи або крові з туберкульозного вогнища потрапляють в лімфатичні вузли.

Діагностується шийний лімфаденіт виключно при огляді лікаря під час проведення пальпації. Втім, діагностувати захворювання можливо на основі раніше проведених аналізів або ряду необхідних клініко-лабораторних досліджень, а саме:

1. біопсії хворого лімфатичного вузла;
2. рентгена м’яких тканин шиї та/або підщелепної зони;
3. магнітно-резонансної та/або комп’ютерної та томографії;
4. дослідження, у подальшому, з гістологічним аналізом.

Хотілося б відзначити, що огляд у лікаря повинен відбутися в будь-якому випадку, а візит в лікарню не повинен залежати від стадії захворювання.

На превеликий жаль, він розвивається дуже активно, хоча для дітей він не такий небезпечний, як дорослої людини. У немовляти промацати лімфатичні вузли вкрай важко в зв’язку з їх малим розміром. Зате після рочку життя ця процедура стає цілком доступною.

1. Купіть в аптеці настоянку ехінацеї на спирту. Для приготування пиття 20-ть або 40-ок крапель ехінацеї розведіть в половині склянки води. Пийте, незалежно від прийому їжі тричі на день.
2. Розведіть настоянку ехінацеї, дотримуючись пропорції 1:2, в теплій воді. Змочіть в приготовленої рідини марлю і прикладіть до хворого місця. Закріпіть компрес і лягайте спати.
3. Візьміть подрібнену траву звіробою, горіха, деревію і омели. Всього по одній чайній ложці. Залийте все одним склянкою води, розмішайте і поставте на малий вогонь. Проваріть хвилин п’ять, і дайте вмісту охолонути. Використовуйте для нічних компресів протягом двох або трьох тижнів.
4. Промийте і подрібніть в ступці листя чистотілу, відіжміть сік у кількості однієї столової ложки. Перелийте його в скляну ємність, додайте пів склянки спирту. Поставте концентрат на одну добу в темне місце. Використовувати для компресів.

Збільшені лімфовузли: в чому причина?

Лімфаденіт – це запалення лімфатичних вузлів, викликане стафілококами або стрептококами. Лімфатична система людини — це ще один рубіж оборони організму проти різноманітних інфекцій, проникаючих як ззовні, так і намагаються нашкодити зсередини. Крім патогенної і умовно-патогенної мікрофлори свою роль у виникненні захворювання можуть зіграти токсини і шлаки, продукти обміну і розпаду.

В нормальному стані лімфатична система людини не тільки служить фільтром на шляху проникнення різних шкідливих мікроорганізмів, але і сама виконує захисні функції. Однак при ослабленні імунітету і дуже активної, масової атаці патогенів вона не справляється і може стати їх жертвою.

Потрапляючи в лімфатичний вузол, мікроорганізм отримує поживне тепле і вологе середовище для проживання, починає швидко і ефективно розмножуватися.

Розвивається запалення і людина захворює лімфаденітом. Зазвичай це захворювання є вторинним, тобто процес інфікування лімфовузла відбувається шляхом перенесення інфекції з вже наявного вогнища, наприклад, запалення середнього вуха, нариву на десні, ангіни і безлічі інших захворювань. Первинний лімфаденіт у гнійній формі зустрічається вкрай рідко.

Особливим видом хвороби можна вважати лимфоретикулез, або феліноз, який ще називають «синдромом котячої подряпини». Виникає захворювання через попадання в кров специфічної бактерії, яка постійно мешкає під кігтями наших улюблених вусатих і смугастих.

Підступність хвороби полягає в тому, що вона проявляється не відразу. Може пройти якийсь час і потерпілий давно забуває про подряпині, та й вона вже безслідно зникає. Але інфекція досягає лімфатичного вузла, де починає бурхливо розмножуватися і викликає сильне його запалення з болем, значним збільшенням і проявами високої температури і лихоманки. Найчастіше збільшується всього один вузол, на шиї або під пахвою.

Для скарлатини типова гострий початок, вперше ж години хвороби температура тіла піднімається до високих цифр. Температура супроводжується головним болем, тахікардією, нездужанням, іноді болями в животі.

Внаслідок інтоксикації організму у хворого починається блювота. Спостерігається гіперемія язичка, мигдалин, м’якого піднебіння, дужок і задньої стінки глотки. Виникають болі при ковтанні. На другу і третю добу з’являється висип, що є важливим діагностичним ознакою скарлатини.

Спочатку висип виникає на обличчі, шиї, потім поширюється на згинальні поверхні кінцівок, внутрішню сторону стегон. Також слід зазначити, що скарлатина останнім часом не супроводжується дуже високою температурою.

Ряд захворювань з аліментарним шляхом інфікування супроводжується реакцією мезентеріальних (черевних) лімфовузлів. При прогресуванні запального процесу уражені вузли можуть нагноюватися, спаюватися з оточуючими їх тканинами і склерозуватися.

Гнійний лімфаденіт є, як правило, вторинним захворюванням. Первинним осередком будуть: інфіковані рани, фурункули, карбункули, мастити, абсцеси і т. д.

Важливо враховувати, що до моменту реакції лімфатичних вузлів, первинний осередок вже може бути малопомітним (зарубцьована ранка).

При нагноєнні лімфовузла характерні:

• значне збільшення її розмірів;
• різка болючість;
• флуктуація і розм’якшення при пальпації.

Гіперемія шкіри, ущільнення тканин по ходу лімфатичних судин свідчить про приєднання лімфангіта. Відзначаються симптоми загальної інтоксикації (озноб, слабкість, млявість).

При підщелепному лімфаденіті з’являються скарги на утруднене відкривання рота, біль при жуванні, поворотах голови.

Запалення лімфатичних вузлів – свідчення того, що всі системи організму піддаються агресивному впливу бактерій і токсинів, які вони виробляють в процесі своєї життєдіяльності. Лімфатична система – це своєрідний бар’єр, фільтр для очищення внутрішнього середовища організму.

На бактеріальні, вірусні, грибкові вторгнення першою реагує і намагається знешкодити лімфа. Якщо вона з тієї чи іншої причини не може виконати свою функцію, запальний процес зосереджується в лімфатичних вузлах.

Розвивається лімфаденіт як вторинне явище, що виникає від місцевого гнійно-інфекційного процесу або загальної інтоксикації. Такий стан може викликати бешихове запалення, carbunculosis, фурункульоз, трофічна виразка, тромбофлебіт, остеомієліт.

Лімфатичні залози також запалюються при гострому тонзиліті, ангіні, стоматиті, карієсі. Як вторинний процес, захворювання можуть спровокувати хронічні, приховані інфекції: сифіліс, туберкульоз, актіномікоз або СНІД.

Під час лікування не слід нехтувати додатковими рекомендаціями, такими як постільний режим, рясне пиття, прийом полівітамінів, особливо вітаміну C. Дотримання цих простих порад поставить на ноги хворого набагато швидше. Однак уникнути прийому протизапальних препаратів або антибіотиків не вдасться.

Які антибіотики приймати при лімфаденіті для того, щоб домогтися максимального ефекту? Основним представником антибактеріальних препаратів із групи сульфаніламідів вважається Бісептол, який часто призначається при лімфаденіті.

Він відрізняється високою бактерицидною активністю в усуненні патогенної мікрофлори. Вибір на користь такого антибіотика показаний при визначенні в мазку таких патогенних мікроорганізмів, як стрептококи, стафілококи і пневмококи.

Бісептол відрізняється високою ефективністю при лікуванні лімфаденіту за рахунок його швидкого всмоктування і максимальної концентрації в лімфі. Таблетки при запаленні лімфатичних вузлів на шиї призначаються в добовій дозі, яку необхідно розділити на два прийоми.

Бісептол у вигляді сиропу можна приймати дітям до 12 років. При наявності патологій або функціональних розладів нирок призначається прийом половини добової дози. Протипоказанням до прийому такого антибіотика вважаються патології системи кровообігу, і надчутливість сульфаніламідів.

Найбільш поширена причина розвитку подчелюстного лімфаденіту — потрапляння до лимфоток стрептокока або стафілокока.

Лімфатичні вузли в організмі відіграють роль своєрідного фільтру: вони перешкоджають проникненню і поширенню різного роду інфекцій, і безпосередньо пов’язані з кровоносною системою. Але у випадку, коли в організм потрапили шкідливі бактерії і викликали появу будь-яких запальних процесів, вони починають осідати і в лімфовузлах і викликають запальний процес.

Таким чином, підщелепний лімфаденіт є наслідком поширення і розвитку в організмі інфекції. Найчастіше причиною цього захворювання є наслідки запальних процесів в порожнині рота, при хронічному тонзиліті і прояв гнійничкових уражень шкіри (виразки, гнійники, свищі і так далі).

Коли інфекційні бактерії осідають в лімфовузлах, вони починають запалюватися і збільшуватися в розмірі (причому статися це може з декількома органами одночасно). Тому починають проявлятися такі симптоми:

1. При натисканні на область за вухами і під щелепою з’являється хворобливе відчуття.
2. Пізніше з’являється припухлість в цій галузі, яка може перейти в почервоніння слизової рота.

Тому при появі перших симптомів необхідно звернутися до лікаря і почати лікування, щоб біль не стала пронизливо стріляє і гній не почав виходити під шкіру.

Види та опису використовуваних антибіотиків

Так як причина виникнення лімфаденіту бактеріальна інфекція, то основне лікування полягає у застосуванні антибіотиків. Так як інфекція при цьому захворюванні курсує по всій лімфатичної та кровоносної системі, а не зосереджена в одному місці, знищити її місцевим впливом практично неможливо. Тому дуже часто дієвим є лише антибіотик при лімфаденіті.

Його підбирає і призначає лікар, виходячи з тяжкості та причини захворювання, наявності інших проблем і стану пацієнта. До розрахунку обов’язково береться і вік хворого, адже далеко не все дозволено використовувати антибіотики дітям, особливо молодшого віку.

Для лікування лімфаденіту використовуються антибіотики різних груп: пеніциліни, цефалоспорини, бета-лактамні препарати і багато інших. У чому їх вибір залежить від того, чи є у хворого алергія на ліки чи ні, а також їх активність проти тієї групи мікроорганізмів, які стали причиною хвороби.

При слабкій та середній формі захворювання антибіотики можна приймати перорально, але, якщо є ще й серйозне основне захворювання або лімфатичні вузли нагноїлися, краще застосовувати препарати у вигляді ін’єкцій. Це прискорює їх дію і посилює ефективність.

Якщо під час лікування препарат не має потрібного ефекту або провокує різного роду алергічні захворювання, його необхідно замінити на засіб з іншої групи. Так як антибіотики можуть переставати бути ефективними через адаптації до них хвороботворних мікроорганізмів, то краще всього вдатися до препаратів останнього покоління.

Антибіотики призначаються як основне лікування, інші препарати — для усунення симптомів.

При вторинному і гнійному захворюванні розраховувати тільки на антибіотик при лімфаденіті небезпечно. Хворому необхідно приймати і інші препарати.

Важливо враховувати і вторинність лімфаденіту, тобто лікувати необхідно не тільки наслідок основного захворювання, але і його самого. У більшості випадків для цього застосовують комплексну терапію, до складу якої входять наступні засоби та препарати:

• Вибрані лікарем антибіотики.
• Протизапальні препарати.
• Антигістамінні засоби.
• Знеболюючі ліки.
• Загальнозміцнюючі, вітамінні та імуномодулюючі препарати. Часто призначається ударна доза вітаміну С.
• Препарати місцевої дії, в основному протизапальні мазі, що містять антибіотики місцевої дії.
• Після затихання основного захворювання і зменшення симптомів лімфаденіту лікар може призначити додаткове лікування, наприклад, УФЧ, інфрачервоне опромінення, електрофорез.

При комплексному лікуванні основного захворювання та супутнього лімфаденіту важливу роль відіграє постільний режим, правильне, калорійне і збалансоване харчування, рясне питво для «вимивання» токсинів і спокій. При такому підході від хвороби не залишається ні сліду.

Народна медицина знає багато різних рецептів лікування захворювання, але це не виключає антибіотик при лімфаденіті. Застосовувати народні рецепти потрібно з обережністю і тільки разом з тими медикаментозними препаратами, які виписав лікар, в якості допоміжних засобів.

Потрібно пам’ятати, що гнійні вузли ні в якому разі не можна гріти — це сприяє поширенню інфекції по організму.

Якщо ж має місце тільки запалення на початковій стадії, тепло відмінно допомагає прискорити процес одужання.

З простих народних засобів можна назвати прикладання капустяного листа та розрізаної печеної цибулини, змазування хворого місця риб’ячим жиром, прополісовою маззю і настоянкою чистотілу, розведеною навпіл у воді.

Пеніциліни

Пеніциліни є історично першими антибіотиками, які почали активно використовуватися в клінічній практиці. Їх безперечна перевага була в широкому спектрі бактерицидної дії, яка надавала дана група препаратів.

Але з причини активного довгого їх застосування у багатьох бактеріальних збудників розвинулася стійкість до пеніцилінів. Тим не менш, деякі їх представники активно продовжують використовуватися в клінічній практиці для лікування лімфаденіту.

• Амоксицилін;
• «Аугментин» (комбінація амоксициліну з клавуланової кислоти).

Терапія пеніцилінами при лімфаденітах триває не менше п’яти днів. Серед їхніх переваг — низька токсичність і можливість використовувати при вагітності і відразу після народження дитини.

Головний недолік — у багатьох пацієнтів спостерігаються алергічні реакції до препаратів.

Цефалоспорини

Препаратами першого ряду, які активно призначаються при бактеріальному лімфаденіті, або підозрі на цю патологію є цефалоспорини. Вони відносяться до групи бета-лактамних медикаментів, названих так через свою структурну молекулу.

Більшість цефалоспоринів існують тільки в ін’єкційній формі, тому їх переважно використовують у стаціонарах.

Серед головних недоліків цефалоспоринів — досить частий розвиток до них реакцій гіперчутливості різного ступеня тяжкості (від звичайного почервоніння шкіри до анафілактичного шоку).

Також їх не можна призначати при наявності непереносимості будь-якого іншого препарату з бета-лактамів (пеніцилінів, карбапенеми або монобактоамів).

Інколи спостерігається транзиторне підвищення кількості креатиніну і сечовини в плазмі крові.

Макроліди

При наявності у пацієнта гіперчутливості до бета-лактамів в першу чергу призначаються макроліди. Вони відносяться до бактеріостатичних препаратів, які здатні пригнічувати синтез білка клітинами мікробів. Макроліди є найменш токсичними препаратами з антибіотиків.

Серед побічних ефектів, які використовуються при запаленні лимфузлов на шиї, потрібно відзначити розвиток диспепсичних розладів (нудоти, блювоти і діареї), транзиторне підвищення кількості печінкових ферментів і розвиток серцевих аритмій у пацієнтів з органічними розладами серця.

Антибіотики при лімфовузлах на шиї тетрациклінового ряду практично не застосовуються.

Ліки пеніцилінової групи перешкоджають розмноженню і зростанню бактерій, будучи для них своєрідною стіною. Недолік: швидко виводяться з організму. Поширені препарати:

• Амоксиклав. Призначають по 1 таблетці кожні 8 годин, при необхідності дозу подвоюють. Протипоказаний дітям віком до 12 років.
• Флемоксин. Застосовують 250-500 мг одноразово, з інтервалом 8 годин. У більш тяжких випадках доза може досягати 1 г за раз. Точна схема складається лікарем індивідуально. Доза для дітей залежить від віку та ваги.
• Ампіцилін. Добова доза – 1-2 р. Разова – 250-500 мг для дорослих. Для дітей – розрахунок дози складається в залежності від віку і ваги.
• Амоксицилін. Аналог флемоксина. Дозування таке ж. Точна схема складається лікарем індивідуально.
• Аугментин. Призначають 1 таблетку 2-3 р/день по 250, 500, 875 мг (залежно від тяжкості захворювання).

Курс лікування, як правило, становить 2 тижні.

Антибіотики при лімфаденіті можуть застосовуватися різні, так як все залежить від збудника інфекції. Ті чи інші засоби для лікування вибираються у відповідності з його особливостями, станом пацієнта та його даними анамнезу, в тому числі алергологічного.

Крім всіх перерахованих вище груп препаратів для антимікробної терапії існують і інші. Їх застосування також може бути актуально в умовах боротьби з інфекційними збудниками лімфаденіту. До числа цих препаратів відносяться пеніциліни, цефалоспорини і макроліди.

Макроліди

• Амоксиклав. Призначають по 1 таблетці кожні 8 годин, при необхідності дозу подвоюють. Протипоказаний дітям віком до 12 років.
• Флемоксин. Применяютмг за раз, з інтервалом 8 годин. У більш тяжких випадках доза може досягати 1 г за раз. Точна схема складається лікарем індивідуально. Доза для дітей залежить від віку та ваги.
• Ампіцилін. Добова доза – 1-2 р. Разова –мг для дорослих. Для дітей – розрахунок дози складається в залежності від віку і ваги.
• Амоксицилін. Аналог флемоксина. Дозування така ж. Точна схема складається лікарем індивідуально.
• Аугментин. Призначають 1 таблетку 2-3 р/день по 250, 500, 875 мг (залежно від тяжкості захворювання).

Чи можна приймати антибіотичні препарати без призначення лікаря?

• В домашніх умовах рекомендують застосовувати протизапальні мазі, які накладають у вигляді пов’язки. Найчастіше використовують гепаринова мазь, троксевазин, борний вазелін і мазь Вишневського.
• Крім цього необхідно забезпечити організм вітаміном С, який потрібен у великих кількостях при запаленнях. Можливий прийом спеціальних полівітамінів або збільшення в раціоні продуктів з великим вмістом цього вітаміну: ківі, апельсини, квашена капуста, шпинат і селера, зелена цибуля і петрушка, чорна смородина і так далі.
• Хворий повинен вживати багато рідини (особливо води), для того щоб швидше вивести з організму інфекцію.
• Необхідно більше перебувати в теплі і намагатися уникати будь-яких переохолоджень.
• Фізіотерапія дуже ефективна для лікування подчелюстного лімфаденіту. Це може бути кварцове опромінення, УВЧ-терапія та інші теплові процедури.
• У тому випадку, якщо лімфаденіт викликаний запаленням у ротовій порожнині, необхідно ретельніше чистити зуби і язик для запобігання розвитку мікробної середовища.

У тих випадках, коли захворювання запущене, лікар може призначити антибіотики. У випадку неефективної терапії, коли лімфовузли продовжують збільшуватися і з’являються серйозні нагноєння, проводиться хірургічне втручання.

Для отримання точних даних про захворювання потрібні результати аналізів крові (наприклад, лейкоцитарної формули і ШОЕ при підозрі на рак), інші дослідження, проведення яких можливе тільки в медустанові.

Навіть якщо раніше людина стикалася з необхідністю прийняття антибіотиків, кожен новий випадок може потребувати корекції лікування та залучення інших груп антибіотичних засобів.

Є корисна інформація для тих, хто не задається питанням, якщо запалився лімфовузол на шиї, як лікувати. Антибіотики у них завжди під рукою. Але пацієнти, не озброєні порадами лікаря і зважилися на самолікування антибактеріальними засобами, можуть зіткнутися з такими небажаними наслідками:

• серйозним ураженням слизової шлунка і кишечника при недотриманні режиму прийому ліків (деякі можна пити незалежно від прийому їжі, інші — тільки після їжі);
• нівелюванням ефективності антибіотика при поєднанні його прийому з непоєднуваними продуктами або речовинами (наприклад, з деякими ліками);
• відсутністю терапевтичного ефекту і подальшим поширенням інфекції на інші органи та системи при передчасному припиненні прийому антибіотиків (більшість з них слід пити не менше 5 днів, незважаючи на самопочуття пацієнта).

Незважаючи на його універсальність, краще самостійно собі «Аугментин» не призначати. Виписувати настільки сильний засіб повинен лікар. В крайньому випадку, можна тільки проконсультуватися з фахівцем.

— порушення функції нирок;

— порушення функцій печінки (приймати тільки з обережністю).

Амоксиклав

Цей препарат відноситься до групи пеніцилінових лікарських засобів, у складі яких присутні амоксициліни і клавуланова кислота. Ці компоненти препарату перешкоджають нормальному росту клітинної структури патогенних мікроорганізмів, що веде до їх загибелі. Застосування Амоксиклаву доцільне при неспецифічному лімфаденіті.

Тривалість лікування складе 7-10 днів. Препарат призначається відповідно з віком пацієнта, а саме:

• дитині 1-2 роки — 0,06 грама;
• дитині 2-7 років — 0,125 грама тричі;
• дитині 7-12 років — 0,25 г;
• дитині від 12 років і дорослих — 0,3-0,5.

Рекомендовану дозу слід пити тричі на добу після прийому їжі.

Цефтріаксон

Препарат синтетичного походження, що має широкий спектр дії. Сприяє порушення життєво важливих процесів в клітинах бактерій, що призводить до їх загибелі. Цей антибіотик призначений для внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення, у таких дозах:

• діти молодше 12 років — 0,02-0,08 г/1кг ваги тіла;
• діти від 12 років та дорослі — від 1 до 2 грам.

Застосовується препарат один раз на добу, тривалість терапії повинна становити не менше 7 днів.

Кліндаміцин

Дія активних речовин препарату спрямована на пригнічення процесів у структурах клітин шкідливих мікроорганізмів, що спричиняє відсутність можливості їх розмноження.

Рекомендується таке дозування:

• у дитячому віці — від 0,003 до 0,006 г на 1 кг маси тіла тричі на день;
• для дорослого — 0,15 г 4 рази на добу.

Антибіотик призначений для прийому внутрішньо після їжі, лікування триває не менше 10 днів.

Бензилпеніцилін

Пеніциліновий препарат, за допомогою якого проводиться лікування специфічного лімфаденіту. Цей вид захворювання є частим супутником сифілісу. Речовини, що входять до складу цього антибіотика, пригнічують зростання бактерій і викликають їх загибель.

Препарат призначений для внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення у таких дозах:

• у дитячому віці —тисяч одиниць/кг ваги від 2 до 4 разів протягом дня;
• дорослій людині — 1 -1,5 млн. одиниць 4 рази протягом дня.

Курс лікування визначається індивідуально і залежить від тяжкості захворювання.

Як правило, лікування із застосуванням антибактеріальної терапії дозволяє зупинити запальні процеси в лімфатичних вузлах. Але в деяких випадках застосування цих препаратів не призводять до повного одужання.

При низькій ефективності лікування антибактеріальними препаратами та прогресуванні захворювання виникає необхідність у проведенні операції.

У процесі втручання з місця локалізації запалення видаляють гнійні утворення, а також тканини лімфатичних вузлів, які були пошкоджені або схильні відторгнення. Проводитися операція з застосуванням місцевої анестезії.

Успішне лікування лімфаденіту залежить не лише від методів терапії, але й від його своєчасності.

При появі перших ознак хвороби потрібно негайно звертатися до лікарів, інакше це може призвести до значному поширенню інфекції в організмі, і наслідки можуть бути вкрай важкими.

Антибіотики при запаленні лимфузлов призначаються курсом. Тривалість терапії при цій патології триває не менше 5 днів. Максимально вона може становити 3-4 тижні. Самостійно скасовувати антибіотики не можна, оскільки це може призвести до прогресування захворювання та розвитку септичних ускладнень.

Якщо пацієнт з якоїсь причини пропустив прийом антибактеріального препарату, йому необхідно прийняти нову дозу медикаменту як можна швидше, а в подальшому продовжити терапію в звичайному режимі. Запивати антибіотики можна тільки водою.

Використовувати з цією метою інші напої — газовану воду, молочні продукти, міцний чай або каву забороняється, оскільки вони впливають на процеси всмоктування препарату в організм людини при пероральному прийомі.

Часто при лімфаденітах використовується ступінчаста методика застосування препарату. Дуже часто пацієнти з цією патологією госпіталізуються в хірургічні стаціонари. Тому терапію антибіотиками їм призначають у парентеральної форми для внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення.

Препарат «Аугментин» вважається відмінним засобом для лікування змішаних інфекцій, які викликаються мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну.

Щоб приступити до лікування антибіотиками, необхідно знати певні правила їх безпечного застосування при лімфаденіті.

1. Необхідно провести аналізи і з’ясувати, яка саме інфекція є причиною хвороби. Також у процесі дослідження з’ясовується, чутливість до будь засобу переважає у даного збудника.
2. Для того щоб зменшити ймовірність алергії на ті або інші ліки, перед лікуванням проводяться спеціалізовані проби і виявляються можливі джерела загрози.
3. Необхідно точно дотримуватися встановленої лікарем дозування призначеного антибіотика.
4. У середньому курс антибіотикотерапії складає близько двох тижнів. Необхідно повністю пройти його, щоб виключити можливість рецидиву.
5. Використання антибіотиків в обов’язковому порядку повинне супроводжуватися застосуванням пробіотиків. Різниця між їх прийомом має становити приблизно дві години. А курс застосування пробіотиків повинен перевищувати тривалість антибіотикотерапії в три рази.

Важливо розуміти, що антибіотики неефективні проти вірусів. Захворювання, викликані вірусами або небактериальными причинами, при яких заборонено приймати антибіотики:

• Простудні захворювання (нежить, кашель, біль у горлі, лихоманка).
• Грипозні інфекції.
• Багато форми запалення кишечнику (діарея).
• Кір.

Категорично заборонено самостійно лікуватися антибіотиками, якщо запалилися лімфовузли.

Причини і симптоми ураження лімфовузлів

Лікарі, які обстежують пацієнта з підозрою на лімфаденіт, визначають початкове джерело інфікування, диференціюють хворобу. Це складне завдання для фахівця, яка вимагає ретельного збору анамнестичних даних, проведення цілого ряду діагностичних заходів. По локалізації запалених вузлів і ходу лімфотоку лікар встановлює першоджерело хвороби.

При незначних інфікуваннях лімфатична система нейтралізує мікроби повністю, без запалення в залозах.

Але якщо масштаби перевершують її можливості, розвивається вторинна симптоматика:

• Вузли збільшені в розмірах.
• Шкіра гіперемована, набрякла.
• Є болючість при пальпації і натисканні.

Якщо запалення торкнулося пахвову або пахову область, хворий відчуває труднощі в рухах кінцівками. Коли процес розвинувся в підщелепних або привушних залозах – виникає біль і дискомфорт при ковтанні, під час жувальних рухів і поворотів шиєю.

Гнійний лімфаденіт завжди супроводжується симптомами загальної інтоксикації: гарячка до 40 °C, ознобом, слабкістю, головним і м’язовим болем. Залози ущільнюються, зростаються. Шкірні покриви над ними стають різко гиперемованими, набряклими і натягнутими.

Гостра форма захворювання дає яскраво виражену картину. І, навпаки, хронічна проходить мляво: залози збільшені, але не болючі, набряклість і зміни шкірних покривів незначні.

Як виглядає підщелепний лимфоденит

У початковій стадії лімфаденіт підщелепних лімфовузлів протікає безсимптомно. Поступово вузли під нижньою щелепою стають тугими, чутливими до дотиків, збільшуються в діаметрі. Перехід захворювання в гостру форму супроводжуються іншими симптомами:

• періодичні болі («простріли»), віддають у вухо
• почервоніння запалених ділянок шкіри, які по мірі
• наростання хвороби набувають бордовий відтінок
• припухлість і набряк шкіри під нижньою щелепою
• локальна гіпертермія лімфовузлів
• біль при ковтанні
• безсоння

Якщо вчасно не звернутися до лікаря, хвороба буде стрімко прогресувати. Набряк поширюється на всю нижню щелепу, хворому складно заснути через інтенсивні больові відчуття. Підщелепний лімфаденіт вражає слизову оболонку ротової порожнини: вона червоніє і запалюється.

Підвищується загальна температура тіла до 38-40° спроби відкрити чи закрити рот викликають сильний наростаючий біль. З’являються ознаки інтоксикації організму: слабкість, ломота в м’язах, втрата апетиту. На даному етапі бажано як можна швидше звернутися за допомогою до фахівця, інакше в запалених лімфовузлах почне накопичувати гній.

Синюшний відтінок шкіри в місці запалення лімфовузла говорить про велику кількість скупчення гною, що свідчить про запущену стадію лімфаденіту.

При підозрі на підщелепний лімфаденіт необхідно пройти діагностику у відповідного лікаря. Людина без медичної освіти не здатна визначити причину захворювання.

Симптоматика лімфаденіту схожа з іншими патологіями. Його можна сплутати із запаленням слинних залоз, абсцесом або пухлиною.

Хронічна форма лімфаденіт підщелепних вузлів не має яскраво виражених ознак, тому для встановлення діагнозу рекомендується гістологічне дослідження тканини вузла.

По суті, лімфовузли є біологічним фільтром, який затримує інфекцію, проникає через уражені ділянки шкіри або від запалених внутрішніх органів. Лімфаденіт виникає внаслідок фільтрації лімфовузлами частинок розпаду тканин, мікробів і токсинів. В результаті запалюються лімфовузли збільшуються в розмірах.

Однак часто надмірна концентрація інфекції в лімфовузлах призводить до того, що організм не в змозі її швидко подолати. Це тягне за собою формування вогнища мікробів, утворення гнійників і поширення інфекції по всьому організму. Часом розвиток інфекції в лімфовузлах може протікати до декількох місяців і навіть років.

При лімфаденіті нерідко стає причиною захворювання стає ангіна (запалення піднебінних мигдалин). При запаленні пахових вузлів варто звернути увагу на здоров’я статевих органів.

Причиною розвитку захворювання також може стати утруднення відтоку рідини в кінцівках (частіше відзначається в жінок). Поганий відтік ускладнює повноцінне харчування і функціонування органів.

У числі рідкісних причин утворення запалення в лімфовузлах – часткове видалення частини лімфосистеми при онкологічних захворюваннях. У подібному випадку лікування традиційними методами (антибіотики, народна медицина) не дієво. Лікування можливо лише за допомогою хірургічного втручання.

У числі основних симптомів розвитку лімфаденіту є хворобливі відчуття в області лімфовузлів, їх збільшення, що легко визначається при промацуванні.

При нагноєнні лімфовузлів відбувається інтоксикація організму, з’являється лихоманка, головний біль, хворий скаржиться на загальну слабкість та погіршення апетиту. Місце нагноєння стає щільним і болючим.

При несвоєчасному зверненні за медичною допомогою, гній може вийти назовні або в прилеглі тканини, що дуже небезпечно. При прогресуванні запального процесу відзначаються такі порушення, як тахікардія, лихоманка, безсоння.

В залежності від місця знаходження запалення лімфовузлів можуть відзначатися супутні симптоми. При лімфаденіті утворюється затвердіння і вузлів, болючість під нижньою щелепою, з’являється ріжучий біль у вухах.

У перші дні лімфовузли лише злегка запалені, при цьому рухливі і чітко окреслені. А вже через 2-3 дні вони стають значно більше в розмірах, пухлина опускається нижче.

При паховому лімфаденіті біль з’являється внизу живота під час рухів. Шкіра в області запалення червоніє, відчувається загальне нездужання.

У деяких випадках хвороба захоплює всі лімфатичні вузли, тоді розвивається гнійний лімфаденіт. В результаті відбувається абсцес, який потребує термінового медичного втручання.

При пахвовому лімфаденіті крім загального почервоніння і відчуття дискомфорту в пахвових западинах, тягнучий біль поширюється в область грудей.

Терапія народними засобами: чи варто ризикувати?

Лікують лімфаденіт в стаціонарі, під постійним контролем лікаря. Часто захворювання ускладнюється флегмоною або гнійним свищем, які вимагають термінового хірургічного втручання.

Перед тим, як приступити до антибактеріальної терапії, лікар повинен визначити збудника. Призначають посів на чутливість мікрофлори, результат якого буде відомий через тиждень.

На цей період для того щоб попередити ускладнення, прийнято призначати препарат широкого спектра дії з групи тетрациклінів. Лікування доповнюється прийомом нестероїдних протизапальних засобів (Німесулід, Кеторолак) і антигістамінних препаратів.

Антибіотиків для лікування лімфаденіту, як ускладнення, досить багато, але є чимало патологій, при яких їх використовувати не можна. Це вірусні, паразитарні та мікозні поразки. У такому випадку лікування лімфаденіту антибіотиками буде не основним, а допоміжним.

Після, коли буде точно встановлений збудник, лікар призначає засіб вузького спектру дії. В середньому курс лікування цієї групою при гострому лімфаденіті триває близько двох тижнів.

Список антибіотиків

Прийом будь-якого антибактеріального засобу повинен здійснюватися за призначенням і під наглядом фахівця. Кожен препарат широкого спектру відноситься до категорії сильнодіючих, з великим списком побічних ефектів і протипоказань.

• Цефтазидим. Синоніми: Мироцеф, Кефадим, Цефтадим, Лоразидим. Лікарський засіб відноситься до групи цефалоспоринів 3 покоління з яскраво вираженими бактерицидними властивостями. Проявляє активність до синьогнійної та гемофільної палички, цитробактеріям, протеям, стрептококам, золотистого і гемолітичного стафілококу. Розчини Цефтазидиму вводяться внутрішньом’язово, внутрішньовенно в добовій дозі 6000 мг. Тривалість терапії: від 7 до 14 днів. При важких випадках інфікування курс може бути продовжений до 21 дня.
• Ампіцилін. Синоніми: Амоксил, Амоксицилін, Амофаст, В-Мокс, Оспамокс, Флемоксин, Лифициллин. Лікарський засіб входить до групи напівсинтетичних антибіотиків. Активно діє на грампозитивні мікроорганізми, сальмонелу, шигеллу, протей, кишкову паличку. Застосовується при патологіях зі змішаною інфекцією. Ампіцилін приймають всередину. Максимальна добова доза становить 3 р. Курс терапії препаратом триває від 5 до 10 днів. При важких випадках інфікування може бути продовжений до 15-20 днів.
• Амоксиклав. Синоніми: Медоклав, Амоксил, Цефалексин, Цефутил. Лікарський засіб входить до групи антибактеріальних комбінованих препаратів з основним компонентом амоксициліном. Діє на грампозитивні і грамнегативні аероби. Випускається у вигляді пігулок або порошку для приготування оральної суспензії. Курс терапії препаратом триває від 5 до 14 днів. Якщо необхідно, за особливими показаннями термін лікування продовжується до двох тижнів.

Вживання антибактеріальних засобів може викликати у пацієнта алергічну реакцію. У такому разі препарат відміняють і проводять десенсибілізуюче лікування з антигистаминами (Цитрин, Лорано) і ентеросорбентами (Активоване вугілля, Полісорб, Ентеросгель).

Пацієнтам з лімфаденітом антибіотики призначають тільки в разі крайньої необхідності, коли організм не може впоратися з інфекцією самостійно.

Показаннями для терапії є:

• Змінений склад крові зі збільшенням кількості лейкоцитів і підвищеною швидкістю осідання еритроцитів.
• Тривала лихоманка.

Після того як лікарем був визначений вид препарату, пацієнту важливо дотримуватися час і кратність прийому. Це обов’язково для того, щоб в крові була необхідна постійна концентрація основних діючих речовин.

Тривалість прийому встановлює виключно фахівець, який спостерігає захворювання. Пацієнт повинен забезпечити собі безперервність курсу. Навіть якщо є поліпшення в стані, лікування не можна скасовувати.

Не дозволяється самостійно коригувати дозування. Малі дози небезпечні тим, що бактерії можуть стати стійкими до препарату, а завищені призведуть до передозування або розвитку побічних ефектів.

Таблетовані форми слід приймати тільки за інструкцією, в якій зазначена залежність від прийому їжі. Антибактеріальні таблетки потрібно запивати тільки чистої негазованої водою. Молоко, чай, компот і сік не дозволяються.

У період терапії пацієнту показано пробіотики: Лінекс, Біфіформ з достатньою кількістю в раціоні кисломолочних продуктів.

У пацієнтів з лімфаденітом (запалення лімфовузлів) лікування залежить від збудника і може включати вичікувальну терапію, антибактеріальну терапію, хіміо – та радіотерапію. Вичікувальна використовується в тому випадку, коли лімфатичні вузли менше 3 см, не характеризуються почервонінням шкіри і присутні менше 2 тижнів.

Антибіотики при сильному запаленні лімфовузлів на шиї використовується тоді, коли лімфовузли мають розмір більше 2-3 см, товщають тільки з одного боку, характеризуються надмірною болем і почервонінням. Антибіотики повинні орієнтуватися на загальні інфекційні причини лімфаденопатії: золотистий стафілокок і стрептококи.

Підщелепний лімфаденіт не піддається лікуванню народними методами, особливо у разі нагноєння лімфовузлів. Застосування народних рецептів доцільно на ранній стадії лімфаденіту для полегшення симптомів захворювання.

Для зміцнення імунітету в домашніх умовах можна вживати:

• імбирний чай
• настоянку ехінацеї (30 крапель розвести в 0,5 склянці води, пити тричі на день)
• чорничний сік
• свіжовичавлений сік буряка
• відвари з лікарських рослин, що володіють природним
• трави, що мають властивість антисептика (ромашки, кропиви, мати-й-мачухи, материнки, деревію)

Категорично забороняється гріти лімфовузли. Навіть при відсутності високої температури прогрівання провокує поширення інфекції на прилеглі тканини. Біль посилюється, збільшується площа набряку.

Замість сумнівних заходів щодо самолікування бажано прислухатися до порад лікаря. Хороший ефект при подчелюстном лімфаденіті дає фізіотерапія: УВЧ-процедури або кварцове опромінення. Для стимуляції імунітету призначаються вітамінні комплекси.

Запалення підщелепних лімфовузлів можна уникнути, виконуючи прості заходи профілактики: не запускати респіраторні інфекції, пройти лікування у стоматолога, а будь-які пошкодження шкіри (подряпини від домашніх тварин, ранки від порізів) обробляти дезінфікуючими засобами. У цьому випадку ризик захворіти підщелепним лімфаденітом зводиться до мінімуму.