Антибіотики при отиті у дорослих і дітей

Які антибіотики пити при отиті?

Найбільш популярний засіб – амоксицилін – володіє прекрасною протимікробною і антисептичною дією. При відсутності у хворого алергії на напівсинтетичні пеніциліни його можна з успіхом призначати на будь-яких стадіях запального процесу.

Аміноглікозид нетилміцин – препарат для місцевого ін’єкційного застосування, використовується не більше 14 днів поспіль. Має гарні терапевтичні показники і мінімум побічних ефектів.

Питання щодо призначення препаратів приймається лікарем індивідуально після результатів аналізів на мікрофлору виділень.

При неможливості перевірити чутливість мікрофлори до дії протимікробних засобів призначаються препарати широкого спектру дії:

левоміцетин, спиртовий розчин. Використовується по 2-3 краплі при гнійному отиті;
амоксицилін 3-3,5 грама на добу;
аугментин по 375 мг 3 рази на добу;
цефуроксим в/м ін’єкції;
цефтріаксон 1 раз на добу;
ампіцилін в/м ін’єкції.

Підключення антибіотиків до схеми лікування отиту значно знижує ймовірність розвитку ускладнень та покращує прогноз захворювання.

Як визначити, що у дитини отит?

Під час цього захворювання дитину турбують біль, закладеність у вусі, зниження слуху.

Часто підвищується температура, хворий відмовляється від їжі, не може нормально спати, неспокійний. Найскладніше поставити діагноз немовляті, який не може сказати, що у нього болить. Тому при перших симптомах і підозрі на запалення середнього вуха необхідно показати малюка лікарю-отоларингологу.

Тільки за допомогою огляду барабанної перетинки можна поставити точний діагноз. Від того, наскільки швидко це зроблено, залежить ефективність лікування без виникнення ускладнень. Часто лікарі призначають антибіотики при отиті у дітей, але необхідність цього залежить від багатьох факторів. А в багатьох випадках захворювання проходить без застосування антибактеріальних препаратів.

Антибіотики при отиті у дорослих

Отит у дорослих часто має інфекційну етіологію. Тому антибактеріальні препарати застосовують часто поряд з анальгетиками і протизапальними засобами, з промиванням антисептиками.

Різновид призначеного антибіотика визначається в залежності від присутньої у вусі інфекції. У важких випадках можливе одночасне застосування декількох видів антибіотиків, наприклад, перорально у вигляді внутрішньом’язових ін’єкцій.

При гострому перебігу середнього отиту антибіотики призначаються в обов’язковому порядку: амоксицилін, амоксиклав, доксициклін, ровамицин. Препарати призначаються у формі таблеток і капсул для внутрішнього застосування, а при важкому і несприятливому перебігу захворювання використовують внутрішньом’язові або внутрішньовенні ін’єкції.

Антибіотикотерапія з обережністю призначається людям похилого віку і категорично протипоказана жінкам у період виношування та грудного вигодовування дитини.

За і проти

Чи потрібні антибіотики при отиті у дітей? Про доцільність прийому таких препаратів вже давно ведуться спори. Адже велика кількість побічних дій і здатність бактерій пристосовуватися до багатьох ліків часто зводять нанівець усі лікування.

Але в багатьох випадках без антибіотиків неможливо обійтися, особливо якщо мова йде про отит у маленької дитини. Щоб запобігти ускладнення, необхідний прийом антибактеріальних препаратів. Коли ж без цього можна обійтися?

– якщо дитина старше 2 років, лікарі рекомендують вичікувальну тактику, адже у багатьох випадках організм дитини справляється із запаленням самостійно;

– якщо захворювання викликане не бактеріями, а вірусною інфекцією, то застосування антибіотиків буде марним;

– якщо у дитини немає явищ інтоксикації та високої температури;

– якщо болить тільки одне вухо і захворювання протікає в легкій формі.

Антибіотики при гострому отиті

Гострий перебіг отиту характеризується різким наростанням симптомів, швидким погіршенням загального самопочуття хворого турбує біль у вусі, віддає на всю половину голови і на зуби, стрімкий підйом температури тіла до 39 градусів.

Дуже ефективні в таких ситуаціях протибактеріальні засоби, що застосовуються місцево, у вигляді крапель і мазей. Але в багатьох випадках з’являється необхідність у прийомі системних препаратів. Об’єднані антибіотики мають більш широкий спектр дії, високу функціональну активність.

Для лікування гострого отиту можуть використовуватися будь-які з антибіотиків широкого спектру застосування, які мають виражену бактерицидну дію і відновлюють природну слабокислу середу слухового проходу.

Середній гострий катаральний отит, як правило, не потребує лікування антибіотиками. Такі препарати будуть призначатися тільки в крайніх випадках, коли звичайне лікування не має позитивних результатів.

Симптоми захворювання:

Закладеність вуха;
Гострий біль у вусі;
Головні болі;
Підвищення температури тіла;
Зубні болі;
Шум у вусі.

Використовуються наступні антибіотики:

Для внутрішньом’язових ін’єкцій – цефазолін;
Для прийому всередину можуть бути використані ті ж антибіотики, що і при хронічному гнійному отиті;
Для місцевого застосування – фугентин, отофа, нормакс, ципромед, норфлоксацин, спрей фузафунжин.

Краплі слід застосовувати у відповідності з інструкцією.

Народне лікування

У світовому співтоваристві існує думка, що, якщо вухо тільки почервоніло, без появи в ньому гною або інших виділень застосовувати антибактеріальні препарати немає причин. У цьому випадку потрібні лише аналгезуючі медичні препарати для зменшення проявів хвороби.

Показанням для антибіотикотерапії є зростання температури тіла вище 39С, появи гнійного відокремлюваного, розрив барабанної перетинки, двосторонній отит. В інших же випадках треба спостерігати за хворим і використовувати ліки, що володіють знеболюючою ефективністю.

Медичні працівники радять поєднувати стандартні схеми лікування запалення зовнішнього відділу вуха з фізіотерапевтичними процедурами. Адже завдяки цьому позитивні результати лікування будуть досягнуті набагато швидше, а ймовірність виникнення ускладнень знизиться в рази.

УВЧ – терапія – лікування, яке ґрунтується на використанні високочастотних струмів, для поліпшення процесів кровообігу в тканинах для їх швидкої регенерації;
УФ –терапія – лікування, яке надає антибактеріальний і протизапальний ефект, впливаючи на ураження випромінюванням ультрафіолету;
Аутогемотерапія – лікування, спрямоване на зменшення симптомів дифузного отиту і фурункульозу. Лікування ґрунтується на введеної підшкірно крові пацієнта.

Крім цього, для зменшення проявів симптомів ураження зовнішнього відділу вуха можуть використовуватися процедури, спрямовані на прогрівання. Однак, якщо патологія супроводжується гнійним відокремлюваним – використовувати теплові процедури заборонено! Так як це буде сприяти стимуляції «зростання» бактерій та підвищенню ймовірності ускладнень.

Головна мета лікування ураження зовнішньої частини вуха полягає в позбавленні від хвороби. Крім лікування, яке призначив лікар, можна, проінформувавши його, використовувати наступні процедури дому:

Зігріваючий компрес. Робиться він так: нагрітим розчином спирту (50 мл спирту (або горілки) 50 мл води) намочити марлевий відріз, відтиснути та покласти на раковину вуха таким чином, щоб, сама раковина, змащена кремом (дитячим) або вазеліном, залишалася відкритою. Тримати компрес слід дві години.
Можна також прикладати до ураженого вуха лист подорожника або запечену цибулю, до моменту прориву фурункула;
Також з народних методів широке вживання при даній патології має лавровий лист: п’ять штук лаврового листа залити склянкою води і довести до кипіння і настояти. Вживати по 3 столові ложки два рази за добу, і по десять крапель закопувати у вушну порожнину.

Після того, як відбудеться прорив фурункула, можна зробити парову ванну: закип’ятити чайник і, накинувши на його носик рушник з махри, і вказати йому напрямок так, щоб від вихідного пара до вуха було не менше п’ятдесяти сантиметрів.

Іноді, в якості додаткової терапії для якнайшвидшого одужання, можна використовувати народні рецепти. Але бажано перед використанням цих методів проконсультуватися з лікарем, для зниження ймовірності погіршення стану. Ця порада особливо актуальна для дітей.

Наприклад, в якості народної терапії можна використовувати такі рецепти:

Сік алое потрібно віджати і змочити в його соку ватний тампон, який потрібно вставити у вухо на всю ніч до одужання;
Ложку звіробою залити склянкою води і настоювати протягом години. Потім настій процідити і промивати вухо два рази в день.
Лист герані (свіжий) ретельно промити, сформувати з нього маленький клубочок і покласти у вухо. Залишити лист у вусі на два – три години.
Настоянку прополісу розвести водою у співвідношенні 1:2, змочити в цьому розчині ватяну турунду, і вставити в уражене вухо. Залишити її на одну годину, повторювати два рази протягом доби.
Часник потрібно подрібнити до стану каші, і в співвідношенні 1:1 змішати з рослинною олією. Змащувати слуховий канал двічі на добу.

Хірургічний метод лікування може використовуватися при такому виді патології, як некротичне запалення зовнішнього вуха, фурункул зовнішнього вуха. В цьому випадку проводиться резекція тканин, які зазнали некрозу.

Крім цього невідкладне хірургічне втручання може знадобитися в разі виникнення абсцесу у зовнішньому слуховому каналі (при обмеженому типі). У цьому випадку будуть потрібні розріз і установка дренажу абсцесу, які проведе отоларинголог.

Для видалення гнійного відокремлюваного або нальоту при тяжких або грибкових видах патології також може виникнути потреба в лікуванні хірургічними методами.

Фізіопроцедури особливо необхідні в якості комплексного підходу в лікуванні запальної отореї у дорослих. При цьому найбільшою популярністю користуються УВЧ і лазерне лікування, УФО, солюкс. Перераховані процедури дозволять прискорити кровообіг в ураженому органі, зупинити запальний процес і зміцнити імунітет. Крім того, такі процедури сприяють запуску відновних реакцій.

Наприклад, УВЧ лікування призначають по 5 сеансів на початковій стадії отиту, а при утворенні гною – 10-15 сеансів. При виливанні гною сеанси стають більш тривалими, для прискорення репаративних процесів. Пластини встановлюють на бік спинки носа, протилежну ураженого вуха.

Чи можна гріти вухо при гнійному отиті? Гріти вухо при утворенні патологічних виділень в ньому не слід, так як це може привести до проникнення інфекції в найближчі тканини, а також до внутрішньочерепного прориву гною.

Дарсонваль при гнійному отиті застосовується тільки тоді, коли на цих процедурах наполягає доктор. Дарсонвалізацію слід використовувати вкрай обережно, тому режим проведення сеансів лікар визначає індивідуально. Прямим протипоказанням до проведення такого лікування є висока температура тіла.

Ламповий апарат Біоптрон при гнійному отиті не застосовується – його використовують лише при несильних вушних болях без секреції патологічних виділень. При загальних патологіях Біоптрон частіше призначають при простудних захворюваннях, артритах, полиартрозах і пр. Не слід починати лікування апаратом без консультації лікаря – це може призвести до негативних наслідків.

Відчувати рецепти народної медицини допускається тільки з дозволу лікаря, який вважатиме таке лікування безпечним. Суть в тому, що гнійно-запальний процес часто спричиняє за собою розвиток різних ускладнень, причому досить серйозні.

Тому застосування народних методів часто призводить до втрати часу, протягом якого можуть виникнути ускладнення. Порадьтеся з лікарем: він оцінить ситуацію і вкаже на можливість застосування такого лікування.

Народні цілителі пропонують такі доступні засоби при запальній гноєтечі з вуха у дорослих:

Кореневища малини подрібнюють, відокремлюють три столові ложки сировини і заварюють в одному літрі окропу. Далі настоюють впродовж ночі і п’ють двічі на добу по 500 мл. Прийом слід продовжувати протягом 4-х тижнів.
Опускають марлеву турунду в 20% настоянку прополісу, закладають у вухо. Утримують в вушному каналі гранично можливу кількість часу. Лікування може тривати до одного місяця. Цей же рецепт можна застосовувати для позбавлення від мезотимпанита.
Закладають у вухо марлеву турунду, просочену свіжим капустяним соком, або марлевий вузлик, всередині якого знаходиться подрібнена макуха капустяного листа. Таку процедуру краще проводити на ніч.

Також допускається використання і більш простих рецептів:

Жують щоранку по чверті лимона разом з шкіркою.
Приймають по 18-22 краплі настоянки півонії з водою, вранці, вдень і на ніч.
Ставлять компрес на область навколо вуха з використанням 70% настойки календули. Тривалість утримування компресу – 2 ч.
Змочують марлеву турунду в свіжовичавленому соку цибулини, віджимають і вводять у вушний канал. Поверх обв’язують шарфом. Утримують 1-2 ч.
Сік кореневища хрону капають у вухо по 3 краплі. В якості альтернативи можна використовувати сік листя черемші.
Перед сном закладають в уражене вухо турунду, просочену 2,5% муміє. Тампони допускається замінювати по кілька разів в добу.

Особливо популярна обліпихова олія від гнійного отиту. Слід капати одну краплю олії і стільки ж рідкого меду в уражений слуховий канал, після чого потрібно закрити вухо ватним тампоном приблизно на одну годину.

Готують лікувальний збір з таких рослин, як череда, деревій, календула, листя подорожника і евкаліпта, соснові бруньки, кореневища солодки. 1 ч. л. збору заливають 200 мл окропу, витримують півгодини під кришкою, після чого приймають потроху протягом доби. Тривалість прийому – до півроку.
До настання перфорації рекомендують капати в вухо настоянку евкаліпта, ромашки, листя подорожника або календули – по 6 крапель вранці, вдень і на ніч.
Приймають внутрішньо 5% настоянку чистотілу – по п’ять крапель у воді, протягом тижня. В якості аналога допускається використовувати настоянку околоплодника волоських горіхів.

Краплі на основі лаврового листа готують, використовуючи горілку і оцет. Пропорційний склад наступний:

60 мл горілки;
2 мл звичайного столового оцту;
мелений лавровий лист на кінчику ножа.

Всі інгредієнти змішують, витримують 2 тижні. Курс терапії повинен тривати 6-8 тижнів. Спочатку капають у хворе вухо по краплі, а потім потроху доводять дозу до 3-х крапель, а після знову знижують до 1 краплі, і так – до закінчення курсу.

В ситуаціях, коли застосування медикаментів при запаленні вуха з утворенням гною не принесло очікуваних результатів, лікар може призначити операцію. Допомога хірурга вимагається і у випадку, якщо присутня підвищена небезпека появи внутрішньочерепних ускладнень, розвитку септичного стану.

Антибіотики при хронічному отиті

Використання бактерицидних препаратів у разі хронічного отиту повністю виправдане, якщо процес загострюється і в зоні локалізації запалення з’явився гнійний вміст.

Симптоми:

Погіршення слуху;
Висока температура тіла;
Виникнення вушних виділень у вигляді слизу з гнійними вкрапленнями;
Слабкість;
Блідість;
Больові відчуття в вусі.

Прийом всередину:

Спіраміцин (2-3 рази в день по капсулі протягом 7 діб);
Ампіцилін (4 рази в день по капсулі протягом 5 діб);
Ципрофлоксацин (2 рази в день по капсулі протягом 7 діб);
Амоксицилін (3 рази в день по капсулі протягом 10 діб);
Феноксиметилпеніцилін (3 капсули в день протягом 5 діб);
Азитроміцин (1 раз в день по капсулі протягом 3 діб).

2. Їн’єкції:

Нетилміцин (вушна ін’єкція, 2 рази на день протягом 7 діб);
Цефазолін (внутрішньом’язова ін’єкція, до 4 разів на день протягом 5 діб).

3 Для місцевого застосування (закапування у вухо) застосовується спиртовий розчин хлорамфенікол.

Хронічний отит розвивається, як правило, при неправильному або несвоєчасному лікуванні гострого запалення.

При хронічному отиті характерним є широке розмаїття збудників, змішування різних видів бактерій в ексудаті, що значно ускладнює вибір антибіотика і призначення загальної схеми лікування.

У разі давніх хронічних формах отиту призначають такі медпрепарати, як спарфло (перорально 400 мг в перший час, в наступні дні по 200 мг щодня), авелокс в дозі 400 мг щоденно за один прийом.

Ципрофлоксацин – фторхінолоновий антибіотик, який користується особливою популярністю у медичних закладах країн Європи. Цей препарат хороший тим, що надає згубну дію на активні бактерії, так і на нерухомі. Приймається натщесерце тричі на добу, максимальна добова доза 750 мг.

Кращі антибіотики при отиті

Незважаючи на те, що багато бактерій викликають запалення середнього вуха і вони стійкі до пеніцилінів, антибактеріальні препарати цього ряду все ще найбільш популярні. Адже вони легше переносяться і мають менше побічних дій.

Найбільш часто призначається антибіотик при отиту середнього вуха – це «Амоксицилін». Широко поширене також лікування цефалоспоринами: використовується «Цефазолін» або «Цефипим». Застосовуються антибактеріальні препарати у вигляді таблеток, суспензій або сиропу.

Якщо ж на ці ліки у дитини виявилася алергічна реакція або через два дні застосування поліпшень не спостерігається, призначають більш сильні антибіотики: «Кларитроміцин», «Левофлоксацин», «Вантин», «Омницеф» та інші.

Краплі при середньому отиті

Середній отит – найбільш часто зустрічається форма отиту, являє собою запальний процес в області середнього вуха.

Антибіотикотерапія призначається, як правило, при розвитку ускладнень, затяжному перебігу захворювання і наявності рідини в вушниці. Найбільш відповідний препарат вибирається на підставі алергологічної чутливості хворого, його стану і віку.

Якщо неможливо уточнити, який конкретно збудник викликав захворювання, призначається системний антибіотик, що діє на великий спектр найбільш типових збудників отиту (пневмококова інфекція, гемофільна паличка, моракселла та ін).

Найчастіше при лікуванні середнього отиту перевагу віддають амоксициліну. Звичайна доза для дорослих – 3 м щодоби, тричі в день. Діти вживають 85 мг на кг ваги на добу.

Якщо через 2-3 дні клінічна картина не поліпшується, необхідно зробити заміну даного антибіотика більш сильним комбінованим препаратом – наприклад, прописують амоксиклав, цефуроксим.

Середній отит – це запальний процес у середньому вусі, найчастіше виникає у дитячому віці, як наслідок простудних захворювань, гострих запальних патологій ЛОР-органів різної етіології.

Для терапії середнього отиту можна використовувати краплі Софрадекс, Отипакс.

Софрадекс – активна речовина фраміцетін сульфат, який чинить бактерицидну дію на мікроорганізми, що викликають захворювання середнього вуха. Капати у хворе вухо по 2-3 краплі 3-4 рази на день дорослим і дітям від 7 років. Терапія не повинна тривати більше тижня.

Отипакса феназон володіє аналгетичними, протизапальними і знеболюючими властивостями. Денна доза Отипакса складає 4 краплі 2-3 рази. Лікування препаратом до 10 днів.

Як правильно лікувати отит антибіотиками: список дієвих препаратів

Основними лікарськими препаратами, які використовують у лікуванні гнійно-запального процесу у вухах у дорослих, вважаються такі:

Глюкокортикостероїди – гормональні засоби (наприклад, Преднізолон) – усувають набряк, сприяють швидкому завершенню запального процесу.
Антибіотики – у вигляді ін’єкцій, таблеток, капсул, вушних крапель. Більшість фахівців починають терапію з препаратів пеніцилінової групи, або цефалоспоринової групи. Препаратами другого вибору можуть стати макроліди – наприклад, Азитроміцин. Не застосовують при гнійному отиті такі антибіотики, як аміноглікозиди – через їх токсичність для органів слуху.
Протиалергічні препарати – їх призначають тоді, коли гнійному отиту передує алергічний риніт чи інші види алергій. У подібній ситуації доречне призначення Супрастина, Клемастина та ін.
Судинозвужувальні засоби – застосовують для зниження набряклості, для розширення прохідності слухової труби. Для цих цілей підійде Нафтизин, Санорин та інші подібні препарати.

Деякі з медикаментів слід розглянути детальніше:

Отофа при гнійному отиті призначається через виражену антимікробну активність. Діючим інгредієнтом виступає рифампіцин, він впливає на більшість грам ( ) і грам (-) мікроорганізмів, які здатні викликати запальні процеси в вусі. Отофа-краплі капають щодня, вранці і ввечері, по п’ять крапель в хворий слуховий хід.
Отипакс при гнійному отиті має комбіновану дію, так як містить пару діючих інгредієнтів – це феназон і лідокаїн. Таким чином, Отипакс володіє сильним знеболюючим і протизапальним ефектом – тому його застосовують на стадії доперфорации. Стандартно капають по 4 краплі засоби до 3-х разів на добу, в уражений слуховий хід. Тривалість терапії – 7-10 діб, не більше.
Діоксидин при гнійному отиті призначають тільки дорослим пацієнтам. Діоксидин – це антимікробний засіб з широким спектром активності. Він впливає навіть на такі види мікроорганізмів, які нечутливі до деяких антибіотиків, сульфаніламідів, нитрофуранам та ін. Препаратом промивають хвору вушну порожнину, використовуючи 10 мл 1% розчину. Так як Діоксидин може викликати алергічні реакції, то після першого промивання за хворим спостерігають протягом 5-6 годин, і тільки після цього продовжують терапію. Стандартно тривалість курсу становить 20 днів, проте іноді лікування може затягнутися до 4-6 тижнів.
Мірамістин при гнійному отиті застосовується в якості ефективного антимікробного засобу. При гнійному отиті у дорослих турунду змочують у засобі і вводять у слуховий хід до шести разів на добу. Курсова терапія триває до 2-х тижнів.
Цефтриаксон при гнійному отиті може застосовуватися для зупинки запального процесу, а також для попередження та усунення ускладнень. Препарат є потужним антибіотиком, тому його не слід застосовувати жінкам під час вагітності. Стандартно Цефтриаксон призначають по 1-2 г щодня. Тривалість курсу визначає лікар.
Анауран при гнійному отиті демонструє одночасну антимікробну і анестезуючу дію, а також має антимікотичний ефект, що дає можливість застосовувати препарат для боротьби з отомикозом. Анауран капають в слуховий хід до моменту перфорації, так як згодом розчин здатний надавати ототоксичну дію. На доперфоративном етапі капають по 5 крапель розчину до 4-х разів на добу, протягом не більше 10 днів. У рідкісних випадках може виникати подразнення шкіри при використанні Анаурану.
Ампіцилін від гнійного отиту часто виявляється препаратом першої лінії. Цей медикамент є представником напівсинтетичних пеніцилінів, має широкий спектр антимікробної активності. Ампіцилін вводять у вигляді внутрішньом’язової ін’єкції, по 0,5 г один раз в 7 годин. Тривалість курсу визначається лікарем. Зазначається, що у деяких хворих після застосування Ампіциліну спостерігається диспепсія, біль у голові, а також болючість в зоні введення медикаменту.
Борний спирт при гнійному отиті капають безпосередньо у вушний хід по 3 краплі тричі на добу, але тільки до моменту перфорації перетинки. Далі використовувати препарат не можна. Борним спиртом також обробляють ватяні джгутики, які потім вводять у слуховий хід на ніч. Який саме спосіб лікування вибрати, вирішить лікар на прийомі. При відсутності ефекту від борного спирту рекомендується перейти до більш потужних препаратів.
Супракс при гнійному отиті є антибіотиком цефалоспоринової групи – це напівсинтетичний препарат з вираженою бактерицидною дією. Доза Супракс становить 400 мг на добу за 1-2 прийоми, незалежно від часу прийому їжі. Тривалість антибіотикотерапії залежить від тяжкості гнійного запалення і від типу збудника. В якості побічних реакцій найбільш часто фіксуються кандидози, шкірний висип, біль в голові та диспепсія.
Полидекса при гнійному отиті призначається в разі, якщо перетинка не пошкоджена – наприклад, при інфекційному ураженні зовнішнього слухового ходу. Полидекса являє собою комбінацію кортикостероїду та антимікробного компонента. Перед початком застосування цих крапель потрібно обов’язково переконатися в цілісності перетинки, так як при наявності пошкодження можливий розвиток серйозних ускладнень – зокрема, можливі втрата слуху, розлад вестибулярного апарату. Дозування Полидекса становить 2-5 крапель у кожен вушної хід вранці і на ніч. Середня тривалість терапії – один тиждень.
Ципромед при гнійному отиті призначають тоді, коли захворювання не має вірусної етіології та не піддається лікуванню іншими антибіотиками. Ципромед містить 0,3% ципрофлоксацину – представника фторхінолонового препаратів другого покоління. Стандартне дозування препарату – по п’ять крапель три рази на добу, протягом 7-10 днів.
Зиннат при гнійному отиті призначають для прийому всередину. Дія препарату базується на ефекті основного інгредієнта цефуроксиму – представника цефалоспоринових антибіотиків. Зиннат не застосовують, якщо у пацієнта раніше відзначалася алергія на пеніциліни, монобактами і карбапанеми. Середня доза препарату становить 250 мг двічі на добу, з їжею, протягом тижня.
Азитроміцин при гнійному отиті призначають дорослим пацієнтам за такою схемою: у перший день слід прийняти 500 мг, з другого по п’ятий день – по 250 мг/добу. Загальна кількість препарату на курс – 1,5 р. Азитроміцин належить до макролідних антибіотиків, випускається у вигляді капсул. Серед найбільш частих побічних ефектів можна виділити запаморочення, біль у животі, кандидоз, вагініт.
Левомеколь при гнійному отиті дозволяється застосовувати тільки до моменту прориву або розрізу перетинки. Нанесення мазі проводять 1-2 рази на добу, протягом 3-10 днів. Для нанесення препарату застосовують марлеву турунду, яку обробляють маззю і вставляють у вушний хід приблизно на сім годин. Левомеколь містить декілька активних інгредієнтів – це хлорамфенікол та метилурацил. Їх дія проявляється в комплексі: антибактеріальний ефект доповнюється зміцненням імунного захисту на місцевому рівні, що сприяє швидкому загоєнню тканин.
Амоксиклав при гнійному отиті часто стає препаратом вибору. Це полисинтетический антибіотик з широким спектром активності, що містить два активні інгредієнти – амоксицилін і клавуланову кислоту. Протипоказанням до застосування препарату є схильність до алергії на препарати групи пеніцилінів, цефалоспоринів, карбапанемів. Дорослим пацієнтам з гнійним отитом призначають по 125-500 мг препарату тричі на добу, залежно від тяжкості захворювання. Терапія може тривати не більше 2-х тижнів.
Отирелакс при гнійному отиті надає протизапальну і знеболювальну дію, так як складається з комбінацій таких компонентів, як феназон і лідокаїн. Краплі Отирелакс застосовують тільки при цілій перетинці, в доперфоративній стадії. Краплі капають в зовнішній слуховий хід по 3-4 краплі, до 3-х разів на добу. Тривалість застосування – не більше 7-10 днів. Після перфорації і виходу гною застосування Отирелакс заборонене.
Данцил при гнійному отиті діє бактерицидно – завдяки офлоксацину. Данцил призначають при зовнішньому отиті, при хронічній формі гнійного отиту, в тому числі при перфорації перетинки. Данцил не слід застосовувати для лікування дітей та вагітних жінок. Стандартно при гнійному отиті у дорослих капають по 10 крапель препарату в хворий слуховий хід двічі на добу, протягом 2-х тижнів. Для профілактики запаморочення розчин перед використанням прогріти до температури тіла.

Найчастіше саме з цих препаратів і починається лікування отиту. Вони краще переносяться дітьми і мають мало побічних дій. Найбільш поширений антибіотик при отиті – це препарат “Амоксицилін”.

Батькам він більш відомий під назвою “Флемоксин Солютаб”. Він зроблений у формі порошку для приготування суспензії або у вигляді солодких таблеток, щоб дитині було легше їх приймати. Якщо за кілька днів препарат не приніс поліпшень, його можна замінити на більш сильні ліки тієї ж групи – “Амоксициліну Клавуланат” або “Амоксиклав”.

Інші поширені антибіотики при отиті у дитини – це “Ампіцилін” і “Сультамициллин”. Вони також належать до цієї групи і протипоказані при непереносимості пеніциліну.

Це також часто призначаються антибіотики при отиті у дітей. Сучасні препарати цієї групи ефективні відносно бактерій, стійких до пеніцилінів, але також добре переносяться. Найбільш поширений лікарський засіб, що призначається дітям – це “Цефуроксим Аксетил”.

Застосовується також препарат “Цефподоксиму Процетил” або “Омницеф”. Це антимікробні засоби надають ефективне действиеи при отиті. Але хоча вони рідко викликають алергічні реакції, дітям призначаються не завжди.

Це нове покоління антимікробних препаратів, які володіють деякими перевагами перед іншими антибіотиками. Володіючи широким спектром дії і високою активністю відносно більшості бактерій, вони майже не дають побічних дій.

Які антибіотики при хронічному гнійному отиті потрібно приймати внутрішньо, а які зовнішньо?

Розвиток гнійного отиту характеризується проривом внутрішньої перетинки і виходом гнійного вмісту назовні.

У цей період доцільно призначення промивань антимікробними засобами (не мають ототоксичної дії, тобто не пригнічують слухову функцію), введення у вушну порожнину комбінованих розчинів антибіотиків. Такі процедури проводять виключно в стаціонарі або клініці лікарем-отоларингологом.

Загальні терапевтичні методи при гнійному отиті не відрізняються отитів при стандартному запальному процесі. Антибактеріальна терапія проводиться комплексними препаратами, еритроміцином, кларитроміцином, амоксиклавом, цефтріаксоном.

При розвитку ускладнень і тривалому перебігу захворювання підключають нестероїдні протизапальні засоби (диклофенак, олфен). Популярним залишається відомий препарат першого покоління ампіцилін, хоча більш раціонально застосування нових лікарських засобів – амоксициліну (флемоксина, оспамокса).

Важливо розуміти, що дітям до року при гнійному отиті краплі не призначаються, оскільки вони викликають дуже багато серйозних побічних ефектів, серед яких особливо часто проявляються блювання і судоми.

Дітям після року можна призначати:

Отофа. Головною діючою речовиною є рифампіцин (синтетичний антибіотик). Перед використанням краплі необхідно трохи підігріти. Можна просто потримати флакон з препаратом у руках. При отиті у дітей краплі застосовуються два рази на добу (по три краплі в одне вухо). Терапію проводять не більше тижня. Серед основних побічних ефектів можна виділити: почервоніння та свербіж, висипання на шкірі. Не можна використовувати краплі, якщо у пацієнта є алергія на основну діючу речовину.
Отизол. Відрізняється комбінованим складом з такими діючими речовинами: бензокаїн, феназон, фенілефрин гідрохлорид. Щоб ввести краплі у вухо, використовують спеціальну піпетку. Терапія проводиться від трьох до десяти днів. Дітям зазвичай дозу призначає лікар, виходячи з серйозності захворювання і віку малюка.

Зверніть увагу, що гнійний отит у дітей необхідно лікувати паралельно з антибіотиками.

Гнійний отит – розплавлення барабанної перетинки і вихід назовні гнійних виділень. Ця форма отиту виникає в 1/3 випадків при захворюванні середнім отитом.

При гнійному отиті обов’язково потрібно проводити обробку слухового проходу розчином перекису водню або іншим засобом з антисептичною дією. Для лікування також можна користуватися краплями при гнійному отиті: Отофа, Нормакс і Ципромед.

Отофа, діючою речовиною якого є рифаміцин, має протимікробну активність до більшості мікроорганізмів, які провокують розвиток гнійного отиту. Рекомендують для дорослих застосовувати 5 крапель три рази на день, для дітей, без вікових обмежень – 3 краплі вранці і ввечері.

Активним компонентом краплі Нормакс є фторхінолоновий антибіотик норфлоксацин. Призначають препарат по 2-3 краплі від 4 до 6 разів у день, коли ж більш важкий випадок – рекомендують капати в хворе вухо кожні три години. Нормакс не використовують при вагітності та дітям, які не досягли 12-річного віку.

До складу крапель Ципромед входить ципрофлоксацин, який активно допомагає боротися з інфекцією. Доза ліків для дорослих становить 5 крапель в хворе вушний прохід три рази в день. Лікування триває від 3 до 5 днів. Не можна використовувати краплі дітям до 15 років, а також в період вагітності та під час лактації .

Промивання ураженого вуха проводять у домашніх умовах, або в поліклініці. Для промивання можна використовувати різні розчини антисептиків – наприклад, фурацилін, перекис водню, слабкий розчин марганцівки, або звичайний фізрозчин.

Як проводять промивання в домашній обстановці?

Нагрівають розчин для промивання до температури тіла. Набирають прогрітий розчин у шприц, знімають голку, нахиляють голову хворого так, щоб уражене вухо виявилося зверху. Вливають в порожнину вуха 1 мл препарату, після чого нахиляють вухо так, щоб рідина вилилася з нього на підставлену хустку або серветку.

Як проводять промивання в поліклініці або стаціонарі?

Хворий сідає на кушетку, ураженим вухом в бік медсестри. До вуха приставляється спеціальний вигнутий лоток, у який буде стікати промивний розчин. Медсестра наповнює великий шприц прогрітим розчином, вводить цей розчин у вухо так, щоб він стікав по поверхні задньої стінки.

При утворенні гною у вусі частіше вдаються до допомоги полусинтетиков і так званих захищених пеніцилінів. До них відносяться Амоксиклав, Амоксицилін. Аналогами перерахованих препаратів виступають Азитроміцин, Цефуроксим, Ципрофлоксацин.

Уколи при гнійному отиті також можуть містити антибіотики. У більшості випадків це такі групи медикаментів:

фторхінолоновий ряд, представлений Офлоксацином, Ципрофлоксацином;
β-лактами, представлені Імипенемом, Меропенемом;
цефалоспориновий ряд, представлений Цефотаксимом, Цефтріаксоном;
ряд захищених пеніцилінів (наприклад, Ко-амоксиклав).

Ін’єкції β-лактамів та антибіотиків, фторхінолонів залишають для «крайнього» випадку – їх призначають при важких формах запалення, при великій імовірності виникнення ускладнень.

Краплі вважаються невід’ємними препаратами для лікування запального процесу з утворенням гною у дорослих. Однак не всі вушні краплі можна застосовувати на будь-якій стадії запалення. Розглянемо це питання більш докладно.

До моменту розриву (розрізу) перетинки застосовують краплі з анальгетиками, наприклад:

Антимікробні краплі на цьому етапі недоречні, так як вони не зможуть проявити своєї дії через наявність бар’єру у вигляді перетинки.

Після перфорації краплі з анальгетиками не застосовують. На цій стадії настає черга антибіотиків – їх закапувати у хворе вухо, враховуючи резистентність бактерій. Але і тут є деякі обмеження: не можна застосовувати ототоксичні препарати типу гентаміцину, поліміксину B, а також спиртові розчини, холін і феназон.

Оптимальними антимікробними препаратами вважаються Мірамістин, Ципрофарм, Нормакс та ін.

Компреси та мазі

Постановка компресу – гарячого або холодного, при гнійно-запальних процесах у вусі заборонена. Справа в тому, що ефект компресу може призвести до поширення поразки на навколишні тканини, а також до прориву патологічної маси не назовні через перетинку, а в порожнину черепа.

Компреси і будь-які зігріваючі процедури проводять тільки при гострому отиті на ранній стадії захворювання, за умови відсутності високої температури і видимих пошкоджень на шкірі.

Стандартно вважається, що мазь при отиті просто необхідна. Але це не має відношення до запального виділення гною у дорослих – якщо лікар не призначив якусь мазь, то самостійне застосування таких засобів зовсім не вітається.

Наприклад, популярна мазь Софрадекс при гнійному отиті може застосовуватися тільки до стадії перфорації. Мазеві засіб наносять на невелику ватну турунду і вкладають у вушний хід на чверть години. Не можна глибоко вставляти турунду.

Мазь Вишневського теж застосовується тільки на ранньому етапі розвитку отиту. З початком гнійного процесу застосування мазі слід припинити.

Скільки лікується зовнішній отит?

Зовнішній отит вражає шкірні покриви вуха, зовнішню зону слухового проходу і окістя. Якщо немає можливості оглянути стан барабанної перетинки і виключити більш глибоке поширення процесу, лікування призначають одночасно як для зовнішнього, так і для внутрішнього отиту.

Основним моментом у лікуванні зовнішнього отиту є використання антибіотиків у вигляді вушних крапель (офлоксацин, неоміцин). Можна використовувати також ватяний тампон з антимікробною маззю або розчином антибіотика, що вводиться глибоко в слуховий прохід. Такий тампон слід замінювати кожні 2,5 години протягом доби.

Обов’язково підключення додаткових методів лікування, таких як зігріваючі компреси, вітамінотерапія, підтримка мікрофлори кишечника.

Найчастіше при лікуванні зовнішнього отиту немає необхідності призначення протимікробних засобів. Антибіотикотерапію проводять лише у випадках розвитку ускладнень, або у хворих з критично ослабленими імунними силами організму.

Тривалість терапії

Тривалість лікування залежить від виду запалення зовнішнього слухового каналу. Так, наприклад:

Обмежена форма – через наявність фурункулів, що вимагають розкриття, лікування триватиме не менше одного тижня;
Дифузна форма – так як при цій формі запальний процес може дійти до барабанної перетинки, терапія буде тривати від двох до трьох тижнів. Після цього відбувається зниження виразності симптоматики і хворий починає одужувати.

Під час терапії запалення зовнішнього вуха можуть бути використані наступні антибактеріальні медикаменти:

Ампіцилін – 0,5 мг за добу за добу, розділені на два-шість вживань. Діти – з розрахунку 100 мг/кг ваги;
Оксацилін – 0,6 мг чотири рази за день. До шестирічного віку – доза залежить від ваги і віку дитини;
Амоксицилін – пів грама на добу, розділивши їх на три прийоми. Для дітей добова доза становитиме 0,125-0,25 грам.
Цефазолін – від чверті до одного грама через шість – вісім годин. Дітям – 20 – 50 мг.
Цефалексин – 0,25 – 0,5 г, розділених на чотири вживання;
Аугментин – 0,75 – 2 грами на добу, розділивши дозу на два – чотири вживання.

Крім пігулок, також можуть бути призначені вушні краплі або ін’єкції з антибактеріальним медикаментом.

Найчастіше, щоб впорається з отитом зовнішнього вуха, використовуються такі краплі:

Софрадекс – ліки з вираженою дією, спрямованою на придушення інфекції та запалення. Також може знімати прояви набряку. Вимагає точності у дотриманні рекомендацій лікаря. Варто мати на увазі, що при використанні цих крапель є ймовірність виникнення побічних ефектів, що проявляються у вигляді алергії (свербежа). Ці краплі можна використовувати в лікуванні в гестаційному періоді, дітям, а також людям з патологією функції нирок і печінки.
Отипакс – один з найбільш популярних медикаментів, які використовуються для лікування цієї патології. Характеризується високою ефективністю і швидкістю діяльності в знятті больового симптому, набряку та запалення. Можна використовувати жінкам у гестаційному періоді і немовлятам. Для підвищення ефективності бажано його використовувати вже на початку захворювання. Протипоказанням буде лише прорив барабанної перетинки і перед проведенням процедури отоскопії.
Нормакс – краплі, що використовуються в лікуванні зовнішнього отиту як антимікробного засобу. Можуть викликати негативні ефекти у вигляді відчуттів свербежу, печіння і висипань вуха. Варто повторно звернутися до лікуючого лікаря, у разі, якщо з’явиться хоча б один негативний ефектів.
Кандибіотик – характеризується широким спектром антибактеріальної дії, який ефективний проти багатьох збудників цієї патології. Крім цього, проявляє також протимікробну активність. Заборонено використовувати його в гестаційному періоді і до шестирічного віку. Медикамент може викликати алергічні реакції.

Як правило, для лікування будь-якого запального процесу на шкірі зовнішнього слухового проходу вистачає використання звичайних протигрибкових засобів. Якщо захворювання затяжне і супроводжується серйозними болями, то призначення антибіотиків повністю виправдано.

Краплі при катаральному отиті

Одна з найбільш легких форм перебігу запалення – це зовнішній отит. Антибіотики в таблетках в цьому разі призначаються украй рідко, зазвичай вдається обійтися місцевими препаратами. Але при сильному запаленні можна використовувати краплі, що містять антимікробні речовини.

– Найчастіше призначається препарат “Кандибіотик”. Він містить два сильних антимікробних препарату і лідокаїн, що забезпечує його швидкий знеболюючий і протизапальний ефект.

– Засіб “Анауран” – дуже сильний антибіотик, сдержащий також лідокаїн. Але його не можна застосовувати при алергії і перфорації барабанної перетинки.

– Препарат “Отофа” містить дуже сильний антибіотик і ефективний при будь-яких запаленнях у вусі. Але ці краплі не володіють знеболюючим ефектом.

– Препарат “Нормакс” використовують частіше, тому що він володіє широким спектром дії. Іноді може викликати алергійну реакцію.

– Ліки “Софрадекс”- це гормональний засіб і дітям призначається рідко.

Краплі, що застосовуються для лікування вушних запальних процесів, зазвичай ефективні, так як вводяться безпосередньо в осередок запалення. Вони можуть бути декількох видів:

гормональні протизапальні препарати (отинум, отипакс);
розчини антибіотиків (левоміцетин, нормакс, ципромед, фугентин);
комбіновані розчини, що поєднують дію антибіотика і глюкокортикоида (софрадекс, анауран, полидекс, гаразон).

Для того щоб зменшити набряклість, а також не дати інфекції перейти в носоглотку, дітям при отиті також призначають краплі в ніс.

Санорин. Застосовують дані краплі від двох до трьох разів на добу (по одній-дві краплі в кожну ніздрю). Основним діючим компонентом є нафазолин нітрат, крім того, є й додаткові речовини: борна кислота, етилендіамін, вода, метилпарагідроксибензоат. Серед основних побічних ефектів виділяють прискорене серцебиття, головні болі. Препарат не можна приймати при тахікардії і гіпертонії.
Тизин. Перед застосуванням крапель дуже важливо добре очистити носові ходи. Основною діючою речовиною засоби є тетризолін гідрохлорид. Дози і тривалість терапії призначаються лікарем. Як правило, дітям призначають по чотири краплі від одного до двох разів на добу.

Так як кожний окремий випадок є індивідуальним і унікальним, то дозування і тривалість терапії призначає лікуючий лікар. Але, як правило, стандартною дозою є: дві-чотири краплі в одне вухо по одному-двох разів на добу.

Катаральний отит – гостре катаральне запалення слизової оболонки середнього вуха (барабанна порожнина, соскоподібний відросток, євстахієва труба), що супроводжуються гострим болем, який посилюється при кашлі, чханні, ковтанні.

Для лікування використовують краплі при катаральному отиті Анауран, Отинум.

Анауран – аміногликозідний антибіотик широкого діапазону дії. Чинить бактерицидний ефект на грампозитивні і грамнегативні мікроорганізми. Хворе вухо необхідно закапувати від 2 до 4 разів на добу по 4-5 крапель.

Активний компонент Отинума холіну саліцилат. Це похідне саліцилової кислоти чинить антизапальний та знеболюючий ефект. Рекомендована доза лікарського засобу для дорослих 3-4 краплі до чотирьох разів на добу. Вагітним і жінкам, що годують грудьми, а також дітям використовувати ці краплі не рекомендується.

Краплі з антибіотиком призначають для лікування отиту у тих випадках, коли інші речовини не дають потрібного ефекту: Левоміцетин, Нормакс.

Левоміцетинові краплі при отиті рекомендують використовувати дітям старше 1 року та дорослим по 2-3 краплі один-два рази на добу. При рясних виділеннях з вушного проходу використання препарату збільшують до чотирьох разів на добу.

Нормакс – активний компонент норфлоксацин має широку антимікробну дію. Для лікування отитів рекомендують закапувати по 5 крапель в хворе вушний прохід три рази на добу дорослим і дітям від 15 років.

Краплі при отиті самостійно, без рекомендацій лікаря, застосовувати не рекомендується. Необхідно обов’язково звертатися за консультацією до отоларинголога, щоб не нашкодити самолікуванням.

Краплі при зовнішньому отиті

При появі перших симптомів, які можуть означати розвиток отиту у дитини, потрібно негайно звернутися до лікаря, щоб він встановив точний діагноз і призначив лікування.

У багатьох випадках доктором може бути обрана вичікувальна тактика по відношенню до призначення антибіотика.

Вичікувальна тактика стосується саме застосування антибіотикотерапії, знеболюючі та жарознижувальні препарати слід застосовувати в обов’язковому порядку, якщо в них є необхідність. Доктор Комаровський каже, що дуже маленький відсоток хворих отитом потребують призначення антибіотиків.

Вона рекомендована в таких випадках:

Не встановлено наявність запального процесу в середньому вусі при огляді.
Дитина старше 2 років.
Гострий біль в вушному каналі і високої температури немає.
Відсутність інших симптомів.

Антибіотики при отиті у дітей (пеніциліни, цефалоспорини, макроліди), як і інші ліки в залежності від складу і способу застосування, мають кілька форм випуску, рідше тільки одну.

Бальзами і мазі — засоби місцевого застосування для лікування хвороби.
Краплі, до складу яких можуть входити компоненти, що володіють знеболюючою і протибактеріальною дією, а також знімають запалення.
Таблетована форма призначається дітям старшого віку.
Суспензії. Дана форма випуску препарату може застосовуватися місцево, в якості мазі, а також безпосередньо всередину.

Купуючи ліки, обов’язково ретельно ознайомтеся з інструкцією, уточніть, для якого віку підходить дана форма препарату, а також показання та протипоказання до застосування. Не зайвим буде зайти на медичні форуми і почитати відгуки про обраному ліках.

Схема лікування захворювань вуха призначається індивідуально, залежно від віку дитини та стадії хвороби. Лікар намагається обійтися без антибіотиків, і по можливості провести лікування, застосовуючи мазі, бальзами і компреси з зігріваючим ефектом.

У серйозних випадках ЛОР після обстеження призначає ліки, які діляться на 3 групи за характером їх дії:

Протизапальні засоби, які здатні ефективно зняти почервоніння і набряк уражених тканин.
Знеболюючі речовини знімають больові відчуття і призначаються лише при сильному дискомфорті.
Антибактеріальні препарати, що усувають саму причину хвороби.

Які саме засоби буде раціонально застосувати в кожному конкретному випадку, вирішить лікар.

При отиті займатися самолікуванням народними засобами дуже небезпечно. Процедури з прогріванням краще проводити після консультації у ЛОРа.

У тому випадку, якщо лікування гострого отиту не дає поліпшень і такі симптоми, як сильний біль, погіршення слуху, приглухуватість і токсичне навантаження, виражене в блідість покривів, не йдуть, використання антибіотиків виправдане.

Якщо є можливість, беруть аналіз на чутливість інфекції до різних антибіотиків або препарати, які мають досить загальний спектр дії. Також антибіотик призначається в обов’язковому порядку отоларингологом пацієнтам з низьким імунним захистом, так як у них дуже велика ймовірність розвитку ускладнень.

Є випадки, коли показано призначення антибіотиків при отиті у дітей без зволікання і тактика вичікування і спостереження за станом пацієнта не виправдана:

вік пацієнта менше 2 років;
виражена інтоксикація організму;
висока температура, більш 38-39 градусів, а також її тривалість більше 3 днів;
наростаючі больові симптоми.

Призначати антибіотики при отиті у дітей самостійно не можна, так як при його виборі з величезної кількості препаратів на ринку, потрібно враховувати безліч нюансів. Успіх лікування залежить від схеми прийому і правильно призначеної дозування ліків.

В інструкції до кожного препарату чітко прописані протипоказання і побічні дії. Можна виділити кілька критеріїв, при яких призначення не бажано:

Вагітність, особливо в першому триместрі, так як плід дуже чутливий до хімічних сполук.
Годування груддю не є протипоказанням, але рекомендовано на час прийому антибіотика, зробити перерву.
Ниркова та печінкова недостатність є повним або частковим протипоказанням до прийому антибіотиків. Так як саме ці органи відповідають за переробку і виведення ліків з організму.
Вживання алкоголю не сумісне з антибіотикотерапією.

При вживанні антибіотиків можливі: діарея, блювання, нудота, запаморочення і головний біль. Якщо ви спостерігаєте один або декілька з перерахованих вище симптомів, обов’язково скажіть про це лікареві.

Супракс (цефіксим) — антибіотик широкого спектру дії. Застосовувати можна пацієнтам від 6 місяців в суспензії, а від 12-ти років в капсулах, якщо маса тіла більше 50 кг Препарат добре допомагає при середньому отиті у дітей, бронхіті, синуситі, фарингіті, тонзиліті та інфекції сечовивідної системи.

Супракс при отиті відрізняється високою біодоступністю, яка не залежить від прийому їжі, він здатний створювати гарні концентрації в крові і вогнищах запалення, що дозволяє скоротити термін гнійно-запальних процесів, не дає можливості перейти хвороби в хронічну форму.

Отит у дорослих часто має інфекційну природу, тому разом з протизапальними та знеболюючими засобами, а також прогріванням і промивання антисептиками, лікарі призначають антибіотик. Наприклад, Супракс при отиті здатний ефективно впоратися з хворобою.

Найкраще призначити його після взяття ексудату на аналіз. Але якщо такої можливості немає, призначаються антибіотики широкого спектру дії, які ефективні як проти грампозитивних, так і грамнегативних мікроорганізмів:

Левоміцетин — по 2 краплі при гнійному отиті.
Цефтріаксон — щодоби одноразово.
Ампіцилін — внутрішньом’язово.
Аугментин — 3 рази по 375 мл

Якщо стан пацієнта тяжкий можливе призначення кількох препаратів, як перорально, так і у вигляді внутрішньом’язових ін’єкцій. Це значно знижує небезпеку розвитку ускладнень. У тій ситуації, коли діагностований хронічний отит, а також під час його загострення, що супроводжується гнійними виділеннями в місці локалізації запального процесу, призначають такі антибіотики: Спіраміцин, Ампіцилін, Ципрофлоксацин, Феноксиметилпеніцилін або Азитроміцин.

У випадку, якщо піднімається висока температура, відбувається погіршення слухового сприйняття, проявляють себе хворобливі відчуття в вусі, загальна слабкість і збліднення шкірного покриву, можливо призначення ін’єкцій таких препаратів, як Нетилміцин і Цефазолін, а також вушні краплі у вигляді розчину Хлорамфінекола.

Зовнішній отит буває двох форм:

обмеженої, при попаданні інфекції в волосяні фолікули і сальні залози зовнішнього слухового походу, чому можуть сприяти травми і порізи;
дифузної форми, коли запалення поширюється на привушну область.

При не ускладненому захворюванні лікування проводять введенням в зовнішній слуховий прохід марлевих турунд, змочених спиртом, зігріваючими компресами і фізіотерапевтичними процедурами. При несприятливому перебігу хвороби показані антибіотики у вигляді вушних крапель, такі як Офлоксацин і Неоміцин.

При запаленні середнього вуха лікар може призначити антибіотик широкого спектру дії Аугментин, діюча речовина у якого амоксицилін. Курс прийому у нього більше тижня, саме за цей час він зможе впоратися з усіма збудниками хвороби, і вона не зможе перейти в хронічну форму, так як трохи недолікована хвороба може спалахнути з новою силою.

Дитячий Аугментин буває в двох формах випуску: в таблетках і суспензії, яку доведеться приготувати самостійно і зберігати в холодильнику. Дозування даного антибіотика повинен призначати лікар, залежно від тяжкості захворювання і його локалізації.

Зазвичай вона буває такою:

З народження до 3 місяців, на кожен кілограм призначають дозу 25-50/5 мг 2 рази на добу.
З 3 місяців до 12 років 25-50/5 мг 3-4 рази на добу.

При призначенні даного антибіотика слід враховувати наявність захворювань нирок і печінки. У цьому випадку дозування може бути змінена, так як ці органи відповідають за переробку і виведення ліків з організму.

Аугментин при отиті у дитини досить часто призначається лікарями для прийому всередину, так як його ефективність доведена на практиці. Якщо через кілька днів прийому температура не проходить, варто проконсультуватися з лікарем про призначення іншого препарату.

При лікуванні отиту у дітей лікар може призначити такі популярні антибіотики:

Амоксицилін. Протимікробний препарат широкого спектра дії, ефективний навіть проти важких бактеріальних інфекцій. Він буває у вигляді капсул, суспензії і таблеток. Дітям до 10 років призначають суспензію.
Кларитроміцин, один з найбільш безпечних та ефективних представників пеніцилінів. Це макролід, що виявляє себе у придушенні синтезу білка мікробів на клітинному рівні. Випускається в таблетованій формі, у вигляді порошку для ін’єкцій та суспензії для дітей (дозування вибирається, виходячи з ваги дитини і стадії захворювання).
Рокситроміцин. Також відноситься до групи макролідів, проявляє свою активність щодо грампозитивних і грамнегативних бактерій, протипоказання до застосування практично виключені.
Цефтріаксон. Дуже рідко призначається для лікування отиту, у разі застосування використовуються ін’єкції в стаціонарних умовах.
Софрадекс -- високоефективний препарат для лікування хронічного і гострого отиту. Форма випуску —вушні краплі. Знімає біль, свербіж і печіння у пацієнтів, а також запальні процеси та алергічні прояви.

При високій температурі іноді призначається Ацетилсаліцилова кислота, Нурофен, Панадол і інші жарознижуючі засоби.

– Такі ліки повинен призначати тільки лікар. При неправильному застосуванні антибактеріальних препаратів можливо, крім алергічних реакцій, виникнення ускладнень і перехід отиту в хронічну форму.

– Не можна перевищувати дозування ліків, призначене лікарем. Крім того, що це може викликати алергічну реакцію і дисбактеріоз, можливий розвиток несприйнятливості організму до таких препаратів.

Отофа

Протимікробний препарат, активним елементом якого є рифаміцин.

Фармакодинаміка: рифаміцин має протимікробну активність до більшості мікроорганізмів, які сприяють розвитку інфекційно-запальних захворювань середнього вуха. На Pseudomonas aeruginosa (синьогнійна паличка) рифаміцин не впливає.

Препарат застосовують при лікуванні гнійних виділень з вуха після операційного втручання, загостренні хронічного отиту, ізольованому гнійному ураженні барабанної перетинки.

Краплі використовують місцево, для закопуючи у зовнішній слуховий прохід хворого вуха два рази в день. Для дорослих рекомендують закапувати 5 крапель, для дітей – 3 краплі, без обмежень у віці.

Протипоказаний Отофа при алергічних реакціях на складові компоненти препарату.

У період грудного годування і вагітності можна використовувати препарат, попередньо проконсультувавшись з лікарем.

Так як медикамент має низьку абсорбцію – передозування малоймовірне. Серед побічних реакцій можна спостерігати алергічні висипання, бронхоспазм, екзему. Зберігати при температурі не більше 25 °С. Після закінчення лікування розкритий флакон не зберігати до повторного використання.

Данцил

Протимікробний засіб із широким спектром дії. Активним компонентом Данцила є офлоксацин. Рекомендований при терапії гострих запальних процесів у вусі.

Фармакокінетика: після використання складові легко і досить швидко абсорбуються. Більшою мірою виводиться в первісному вигляді з сечею, незначна частина -- з калом у первісному вигляді протягом 6-13 годин.

Не застосовувати Данцил годуючим і вагітним, а також дітям, яким немає 18 років, при індивідуальній чутливості до офлоксацину. Рекомендована доза крапель при зовнішньому отиті – 10 крапель в день. Лікування триває близько 10 днів.

Якщо хронічний отит – 10 крапель два рази на добу близько 2 тижнів.

При запаленні середнього вуха рекомендоване лікування Данцилом у дозі по 5 крапель тричі на день, триває не більше 10 днів. Серед побічних ефектів можливі такі: нудота, діарея, запаморочення, безсоння, кропив’янка, відчуття свербежу.

Рекомендовані умови зберігання: темне місце, температура до 25 градусів. Термін придатності препарату 2 роки, після того як відкрили флакон – один місяць.

Анауран

Протимікробні краплі, основними компонентами яких є поліміксин В сульфат, лідокаїн і неоміцин сульфат.

Застосування цього лікарського засобу показано при хронічній та гострій формі зовнішних отитів, гострому середньому отиті, гнійних запальних ускладненнях після радикальної мастоидектомии в післяопераційний період, тимпанопластики.

Не використовують Анауран при індивідуальній гіперчутливості до активних компонентів ліків.

Для лікування призначають по 4-5 крапель в хворе вухо від 2 до 4 разів в день, так капають дорослим. Дітям, які досягли 6-річного віку – по 2-3 краплі до 4 разів на добу, залежно від ступеня тяжкості перебігу хвороби.

Серед небажаних побічних реакцій організму можливі місцеві алергічні висипання на шкірному покриві, лущення шкіри в області зовнішнього слухового проходу.

Забороняється використовувати препарат вагітним і годуючим, також дітям до 6-ти років.

Термін придатності препарату 3 роки, відкритий флакон препарату не використовувати більше 3 місяців.